У Резолюції 71 чітко зазначено: Цифрові технології та штучний інтелект змінюють освіту в глобальному масштабі. Це означає, що якщо не встигнути вчасно, в'єтнамська освіта залишиться позаду в глобальній конкуренції знань. Цифрова трансформація — це не просто впровадження комп'ютерів та інтернету в школи, а фундаментальна зміна способу викладання, навчання, управління та доступу до знань.

Завдяки цифровій трансформації навчання більше не обмежується простором і часом. Студенти у сільській місцевості можуть одночасно отримувати доступ до високоякісних лекцій з великих міст; вчителі у віддалених районах можуть брати участь в онлайн-курсах, оновлюючи найновіші знання; батьки можуть уважно стежити за процесом навчання своїх дітей через цифрові платформи. Пандемія COVID-19 колись зробила онлайн-навчання єдиним рішенням, а звідти відкрила нові двері для усвідомлення суспільством: цифрові технології є потужною рушійною силою для розширення можливостей навчання.

Більше того, цифрова трансформація також дозволяє побудувати відкриту екосистему навчання, де кожен, незалежно від віку, може навчатися все життя. Онлайн-платформи навчання, сховища відкритих ресурсів та системи спільного використання даних поступово стають частиною освітнього життя В'єтнаму. Це яскравий прояв культури цифрового навчання, де знання обмінюються, створюються та широко поширюються поза межами традиційних рамок класної кімнати.

w 6892 3339.jpg
Студенти та делегати відвідали 80-ту річницю освітнього сектору та церемонію відкриття нового навчального року 2025-2026 5 вересня у Національному конференц-центрі ( Ханой ). Фото: Фам Хай

Якщо раніше навчання переважно асоціювалося з «навчанням знати», то в цифрову епоху цієї мети вже недостатньо. Обсяг людських знань зростає в геометричній прогресії, лише кількома кліками в Інтернеті кожен може знайти відповіді на більшість повсякденних питань. Проблема вже не в тому, «чи є інформація чи ні», а в тому, «як обробляти інформацію, як створювати нові цінності». Цей зсув вимагає формування культури цифрових знань, де люди не лише пасивно засвоюють, а й активно творять.

У Резолюції 71 наголошується на необхідності розвитку комплексних компетенцій, включаючи навички роботи з цифровими технологіями, штучним інтелектом та володіння іноземними мовами, як невід'ємної частини програми загальної освіти. Це означає, що культура навчання в нову епоху не може ґрунтуватися виключно на запам'ятовуванні, а повинна сприяти критичному мисленню, аналітичним навичкам, креативності та застосуванню знань на практиці.

У зв'язку з історією, «Нарис в'єтнамської культури» 1943 року наголошував на принципі «сциентизації» культурного життя, боротьби з відсталістю, забобонами та старомодністю. Сьогодні цей дух конкретизується «цифролізацією знань»: застосуванням технологій для наближення науки до життя, перетворенням навчання на природну частину культури громади. Іншими словами, «сциентизація» тепер є «цифролізацією» – роблячи знання популярними, доступними та постійно оновлюваними, тим самим сприяючи творчості.

Реалії у В'єтнамі останніх років показують, що коли учні мають доступ до цифрового середовища знань, креативність досягає проривів. Багато конкурсів шкільних стартапів та науково-дослідницьких проектів учнів були реалізовані прямо в класі, і навіть деякі продукти були комерціалізовані та вийшли на ринок. Це не лише результат індивідуальних зусиль, а й прояв креативної культури, що формується – культури, яка вважає креативність необхідною якістю кожного молодого громадянина.

Таким чином, цифрова культура знань – це не просто питання «зміни засобів» викладання та навчання, а глибока трансформація у способі підходу до знань та культурних цінностей. Коли кожен знатиме, як навчитися бути креативним, цифрова культура знань стане рушійною силою прориву В'єтнаму, зміцнюючи його ідентичність: нації, яка вміє успадковувати традиції, але постійно оновлюється в потоці глобалізації. Якщо цифрові знання відкривають двері до нескінченного навчання, то інновації є ключем до перетворення знань на силу розвитку.

Реальність показує, що країна може сильно розвиватися лише тоді, коли її система освіти не обмежується лише передачею знань, а й плекає дух творчості, заохочує людей сміливо думати, сміливо діяти, сміливо зазнавати невдачі, щоб досягти успіху. Резолюція 71 визначила чіткі вимоги: університети та коледжі повинні стати центрами досліджень, інновацій та підприємництва, тісно пов'язаними з бізнесом та ринком. Це не лише орієнтир для розвитку освіти, але й спосіб створення національної інноваційної екосистеми, в якій інтелект молодого покоління відкривається, плекається та розвивається у справжні цінності.

Протягом багатьох років було багато яскравих прикладів, що демонструють цей дух. У деяких великих університетах інноваційні центри стали «інкубаторами» для десятків студентських стартап-проектів. Від розумних сільськогосподарських застосувань, продуктів освітніх технологій до рішень штучного інтелекту для підтримки життя – багато ідей вийшли з лабораторії, щоб знайти свій шлях на ринок. В’єтнам також створив Національний інноваційний центр (НІЦ) – місце, де підприємства, дослідницькі інститути та університети працюють разом, щоб відкрити простір для поєднання знань та інновацій.

Однак, разом із можливостями виникають і значні виклики. Цифровий розрив між міськими та сільськими районами залишається серйозною проблемою: у багатьох сільських та гірських районах учням бракує обладнання та інтернету, тоді як у міських районах учні мають легкий доступ до глобальних знань. Без сильної політики підтримки культура цифрових знань ризикує стати привілеєм, а не спільним надбанням. Незважаючи на численні зусилля вчителів, все ще існує розрив у цифрових навичках, що робить впровадження онлайн-навчання та розумного навчання не таким ефективним, як очікувалося.

Цифровий простір також створює ризики відхилення: студенти мають доступ до величезної кількості знань, але також легко втягуються в потік токсичної інформації, фейкових новин та контркультурного контенту. Без основи особистості та цифрових навичок молоде покоління може потрапити у стан «надлишку інформації, браку знань» або бути веденим девіантними тенденціями.

Тому, поряд із формуванням культури цифрових знань, необхідно культивувати культуру відповідальності в кіберпросторі. Учні повинні знати, як вибирати інформацію, використовувати технології цивілізовано, креативно та корисно для громади. Це вимога не лише для учнів, а й для системи освіти та всього суспільства. Коли технології стають другим середовищем життя, культура поведінки в цифровому просторі повинна поважатися так само, як і культура в реальному житті.

Незважаючи на численні труднощі, у викликах завжди є можливості. В'єтнам продемонстрував свою високу адаптивність під час пандемії COVID-19, коли онлайн-навчання було широко розгорнуто, забезпечивши право на освіту для десятків мільйонів учнів. З цього уроку можна вважати, що за правильної політики та рішучих дій культура цифрових знань не лише зупиниться на освітньому рівні, але й стане опорою сучасної в'єтнамської культури.

У загальній картині, Резолюція 71 окреслила стратегічне бачення: побудова відкритого, справедливого, сучасного суспільства, що навчається, де всі громадяни мають можливість навчатися протягом життя, а цифрові знання стають спільним надбанням громади. Це не лише освітня орієнтація, а й важливий крок до відродження національної культури від коренів – формування покоління громадян В'єтнаму, які є обізнаними, мають сильну особистість та багаті на мужність інтегруватися. Коли освіта пов'язана з культурою, коли цифрові знання пов'язані з творчістю, ми маємо основу вірити в передовий В'єтнам, наповнений національною ідентичністю, здатний піднятися в нову епоху.

Джерело: https://vietnamnet.vn/nghi-quyet-71-va-van-hoa-tri-thuc-so-mo-khong-gian-hoc-tap-khoi-nguon-sang-tao-2441469.html