Чи потрібне житло або власне житло людям з низьким рівнем доходу?

Виступаючи на конференції щодо вирішення проблем соціального житла, проректор Національного економічного університету доктор Хоанг Ван Куонг зазначив, що зараз дуже сприятливий час для сприяння розвитку соціального житла, проте результати впровадження все ще обмежені.

Д-р Хоанг Ван Куонг, проректор Національного економічного університету

«Я пропоную нам точніше визначити мету розвитку соціального житла. Чи вирішуємо ми житлові потреби людей з низьким рівнем доходу, чи ми вирішуємо проблему володіння житлом для людей з низьким рівнем доходу?», – порушив питання доктор Куонг.

Він сказав, що останнім часом програма розвитку соціального житла більше зосереджена на вирішенні потреби в житлі для людей з низьким рівнем доходу, ніж на підтримці потреби у власності житла для людей з низьким рівнем доходу.

Людям з низьким рівнем доходу важко зводити кінці з кінцями, тож як вони можуть заощадити гроші на сплату відсотків та основної суми кредиту?

«Я чув, як представник компанії з інвестицій та розвитку соціального житла сказав, що після певного періоду перевірки 80% покупців більше там не проживали та перепродавали нерухомість», – сказав пан Куонг.

Тому, за його словами, більше уваги слід приділяти програмі розвитку соціального житла в оренду з пільговими умовами, відмінними від чинних програм.

Наразі місце розташування забудови соціального житла досить далеко від центру області чи міста. Транспортних засобів немає, дорога займає багато часу, тому люди не хочуть їхати далеко.

«Програма соціального житла резервує лише 2% на орендну плату, але це далеко, тому люди не орендуватимуть. Люди готові орендувати житло за вищими цінами, тісніше, але ближче до роботи, ближче до місця навчання їхніх дітей та з іншими чудовими послугами в центрі», – сказав пан Куонг.

Тому, на думку цього експерта, необхідно планувати локації поблизу центру, але з низькими комерційними перевагами, щоб створити фонд орендного житла. Тільки здавати в оренду, а не продавати, щоб ми могли задовольнити житлові потреби малозабезпечених людей.

Ця форма оренди житла повинна передбачати дуже пільгові позики. Наприклад, позики від Банку соціальної політики – це довгострокові позики з низькими процентними ставками. Причина полягає в тому, що якщо підприємства інвестують капітал в оренду, орендної плати не вистачає на покриття експлуатаційних витрат, не кажучи вже про повернення інвестиційного капіталу. «Ця програма повинна передбачати 50% оренди та 50% купівлі», – сказав пан Куонг.

Крім того, щодо капітальної підтримки розвитку соціального житла, необхідно максимально спростити умови кредитування для груп інвесторів. Підтримка процентних ставок нижчих за 1,5-2% не має великого значення, але необхідно зобов'язатися щодо певної процентної ставки, наприклад, зобов'язатися щодо кредитної ставки 7-8%, щоб бізнес міг діяти проактивно.

Цей експерт також вважає, що пакет підтримки процентних ставок у розмірі 40 000 мільярдів донгів, передбачений Резолюцією 43, було практично неможливо розподілити. Пакет у розмірі 40 000 мільярдів донгів слід перерахувати на програму підтримки житла для людей з низьким рівнем доходу – з правильним проектом, правильною метою та без побоювань неправильного кредитування.

Крім того, необхідно збільшити термін кредитування цього проєкту, забезпечивши для бізнесу щонайменше один повний цикл інвестування та повернення капіталу.

Пріоритет надається земельним ділянкам у внутрішніх районах міста для здачі житла в оренду бідним

Д-р Ле Суань Нгіа, член Національної консультативної ради з питань монетарної та фінансової політики, визнав, що багато невдалих політичних рішень були зумовлені тим, що банки змушені були видавати позики за низькими процентними ставками та нести всі політичні ризики.

«Банки та підприємства – це різні суб’єкти. Згідно з ринковою економікою, їм не можна дозволяти зазнавати збитків, і вони повинні дотримуватися ринкового механізму. Те саме стосується політики розвитку соціального житла», – сказав пан Нгіа.

Д-р Ле Суан Нгіа, член Національної консультативної ради з питань монетарної та фінансової політики

Погоджуючись із планом будівництва будинків для оренди, за словами доктора Ле Суань Нгіа, уряд повинен надати пріоритет землі в центральних частинах міста для житла для бідних, оскільки бідні не мають інших засобів пересування, окрім громадського транспорту. Великі міста світу планують житло таким чином, щоб розмістити бідних поблизу систем громадського транспорту та лікарень.

Другий тип – це модель житлового будівництва, подібна до сінгапурської, де той, хто купує будинок, повинен сплатити відсоткову ставку у розмірі 2,5% за банківським кредитом терміном до 30 років, а решту різниці порівняно з ринковою відсотковою ставкою компенсує уряд . Таким чином, банк не страждає, оскільки уряд його підтримує.

Мінімальний термін купівлі житла в США та Сінгапурі становить 30 років, а навіть у німецькій частині Швейцарії цей термін становить 88 років.

Ще однією проблемою є адміністративні процедури, пов'язані з дрібною корупцією. «Ми обстежили низку провінцій, процедури надзвичайно складні, щороку деякі провінції очищають лише кілька десятків або п'ять десятків гектарів землі для компенсації та очищення. Тим часом деякі провінції впроваджують інновації у свої методи та можуть збільшити площу компенсації за очищення земель зі 110 гектарів до 1000 гектарів, у що ніхто не вірить, але зрештою вони можуть це зробити. Процедури є однією з найбільших проблем, яку потрібно реформувати», – сказав пан Нгіа.

Посилаючись на численні компанії, що спеціалізуються на соціальному житлі, наприклад, Корея, Сінгапур та Нідерланди, які подають заявки на будівництво соціального житла в Ханої, але стикаються з труднощами у затвердженні планування в масштабах від 1/2000 до 1/500, він сказав, що процес затвердження має бути гнучким.

Посилання на джерело: https://thanhnien.vn/nguoi-thu-nhap-thap-can-cho-o-hay-can-so-huu-nha-185240316132423091.htm