Не варто ставитися до дитячої літератури легковажно.

Слідуючи загальним тенденціям розвитку життя, сьогодні потреба в духовному житті дітей зростає з кожним днем. Однак дитяча література не розвивається так сильно, як раніше, і навіть вважається «забутою землею». Щодо цього питання репортер газети Quang Tri нещодавно поспілкувався з поетом НГУЄН ХУУ КУЄМ, головою Асоціації письменників В'єтнаму провінції Куанг Трі.

– Перш за все, я хотів би подякувати поету Нгуєн Хю Кую за те, що він прийняв запрошення на інтерв’ю для газети «Куанг Трі». Останнім часом багато читачів часто згадують його у віршах та есе, написаних для дітей. Зокрема, нещодавно він опублікував збірку есе під назвою «Шепіт піску», яка вважається дуже корисною духовною їжею для дітей. Чи не могли б ви поділитися з читачами газети «Куанг Трі» інформацією про цю збірку есе?

– Книга «Шепіт піску» – це збірка з 19 моїх есеїв, надрукованих та виданих видавництвом Кім Донг.

Ця книга переважно про мою невинну та безтурботну юність. Як і мої сучасники, моє дитинство пройшло і війну, і мир, з багатьма незабутніми щасливими та сумними спогадами. Ці спогади увійшли на сторінки літератури природно та глибоко, як і моя любов до батьківщини, родини та життя. Я не хочу писати про великі речі, а зосереджувати свої почуття на найзнайомішому та найближчому, а саме на «Піску села»; вітер «Одного разу на півдні»; «Куточок сільського місяця»; «Старий будинок і дитяча «дружина»»... Це також момент, коли сльози падали, коли я писав літеру О, яка не була схожа на куряче яйце («Плач за літерою О»). Книга есе також сміливо зображує історії та ігри з дитинства: «Під статуєю Ісуса»; «Моя кінокоманда»; «Хлопчики не можуть не знати, як грати у футбол»; «У дітей багато цікавих історій»; «Як походив у ванну та зустрів привида»...

Не варто ставитися до дитячої літератури легковажно.

Збірки віршів поета Нгуєн Хю Куя для дітей надруковані та видані видавництвом «Кім Донг» – Фото: TL

Це трохи дитячого спокою, вираженого через есей «Згадуючи Тета». І, звичайно, у книзі «Шепіт піску» я не можу не згадати найближчих людей у родині через «Бабусю та сестру»; «Тата та маму»... Окрім прекрасних спогадів, у книзі також є сумні історії, коли я пишу про історію моєї матері, яку вбили американські касетні бомби («Ніч війни»), та про дуже коротке життя моєї молодшої сестри («Ем Ха»). Крім того, я також включила кілька есе, коли була дорослою, пишучи про свою вчительку («Дар вчителя»), про свою доньку («Свято середини осені подалі від моєї дитини»; «Дочка та кішка»)...

– Що спонукало вас до ідеї публікації цієї збірки есеїв?

– Для мене минуле ніколи не зникало в сьогоденні. Спогади завжди виникають у мені з незгладимою красою. Можна сказати, що це частина моєї життєвої енергії. Тому я хочу зберегти спогади дитинства. Я також хочу розповісти своїм дітям, онукам та іншим юним читачам про минулі роки. Сподіваюся, що мої твори сприятимуть вихованню у моїх дітей любові до життя, любові до людей та любові до природи.

– Відомо, що, окрім збірки есеїв «Шепіт піску», у вас є також багато інших віршів та прозових творів для дітей, деякі з яких увійшли до підручників. Чи не могли б ви розповісти про «діти задуму», які ви створили для дітей?

– Власне, я пишу для дітей вже досить давно. Раніше я отримав приз від видавництва «Кім Донг» за рукопис збірки віршів «Футбольна команда села Рам». З цією збіркою віршів я також отримав приз у письменницькій кампанії для дітей, організованій Асоціацією письменників В'єтнаму у співпраці з Комітетом з питань догляду та захисту дітей та ЮНІСЕФ у В'єтнамі. У мене самого видавництво «Кім Донг» видало 3 збірки віршів для дітей, зокрема: «Хионг Рунг Тхой Безлюдний пагорб» (24 168 примірників), «Колискова Тронг Лой Ме» (24 184 примірники) та «Ну Чунг Та Ко Мієу Ме» (15 824 примірники). Нещодавно я також завершив рукопис для письменницької кампанії для дітей видавництва «Кім Донг» зі збіркою віршів «Бонг Хоан Тан Супермен». Я дуже радий, що мій вірш «Сон Са Літо» було обрано для включення до підручника з в'єтнамської мови для 4 класу, серії «Творчий горизонт». Ці маленькі успіхи принесли мені велику радість, радість письма для дітей.

– З власного досвіду, які труднощі ви зустрічаєте в написанні текстів для дітей?

– Писати для дітей непросто. Ті, хто думає, що писати для дітей легше, ніж для дорослих, помиляються. Писати для дітей потрібно спочатку правильно їх зрозуміти. Письменник повинен бути справді близьким, якщо не зануреним у світ дитинства, щоб мати змогу писати. Діти невинні та чисті, а не наївні чи дурні. Не варто недооцінювати розуміння дітей сьогодні. Твори, написані для дітей, вимагають великої творчості. Я думаю, що якщо письмо не є унікальним чи новим, воно точно не зможе зацікавити дітей. Кожен письменник, який хоче мати гарні твори, написані для дітей, повинен цього досягти. Насправді, діти часто є «більш вибагливими їдцями», ніж дорослі. Те саме стосується «духовної їжі», ми повинні докласти достатньо зусиль, щоб вона їм сподобалася. У цьому складність написання для дітей. Це також одна з причин, чому не так багато письменників і поетів зосереджуються на написанні для дітей. Останнім часом у нас склалося відчуття, що дитяча література схожа на «забуту землю».

– Тож, за словами поета, що ми повинні зробити, щоб зорати цю «землю», яку вважають «забутою»?

– Ми часто кажемо одне одному: «Давайте дамо дітям найкраще». Тож і в літературі ми повинні давати дітям найкраще. Кожна гарна сторінка літератури, кожен гарний вірш дуже корисні для дітей. Є вірші, які я вивчив понад півстоліття тому, але досі вони сяють у моїй душі. Тому я вважаю, що ми ніколи не повинні легковажно ставитися до створення літератури для дітей. Нам потрібні належні інвестиції в дитячу літературу з боку команди авторів, видавничої системи, режиму роялті, нагород... Перше, що потрібно зробити, це те, що суспільство має визнати важливість дитячої літератури, щоб мати правильну стратегію розвитку, яка принесе велику ефективність. Крім того, ми не можемо не згадати про координацію між суспільством, школами та сім'ями у створенні пристрасті до читання у дітей. Це також є складністю, оскільки середовище читацької культури в нашій країні погіршується.

Я вважаю, що нам потрібно повертати дітей до книг, зокрема електронних. Гарні книги, красиві книги стануть цінними супутниками дитинства. Інакше не можна сказати, у цьому щастя письменників, які спеціалізуються на написанні для дітей.

Дякую тобі, поете!

Тей Лонг (виконав)

Джерело