Труднощі створення чистої в'єтнамської реформованої опери

Протягом останніх сезонів Тет розклади вистав багатьох театрів переповнені кантонською оперою, яка триває з 1-го по 10-те число; тоді як в'єтнамська опера не може бути поставлена ​​жодного дня або виконується лише епізодично протягом 1-2 вечорів.

І протягом року п'єси Хо Куангу ставляться все частіше, причому кілька театрів, таких як Хюїнь Лонг, Мінь То, Чі Лінь - Ван Ха, Ле Нгуєн Труонг Зянг, випускають по одній п'єсі кожні кілька місяців або чергують їх і дають вистави щомісяця. Тим часом в'єтнамські п'єси ставлять лише театри Тран Хю Транг та Дай В'єт продюсера Хоанг Сонг В'єта, і щороку їм вистачає грошей лише на 2 п'єси/установку, або навіть лише на 1 п'єсу. Така очевидна різниця змушує багатьох замислитися. Якщо у Цай Луонга буде лише стільки грошей, молода аудиторія сприйматиме Цай Луонга по-іншому, і традиційний Цай Луонг буде втрачено.

Народний артист Тран Нгок Зяу, голова Театральної асоціації міста Хошимін, сказав: «Держава завжди направляє та заохочує традиційний Цай Луонг або заохочує підрозділи Хо Куангу повертатися до стародавніх п'єс, що означає зменшення китайських ієрогліфів, зменшення використання формату, музики та хореографії Хо Куангу. Народний артист Тхань Тонг зробив свій внесок у перетворення Хо Куангу на стародавні п'єси, але тепер ми робимо навпаки, що дивно. Чому ми продовжуємо вихваляти далекі приклади вірності в інших країнах, тоді як у нашій країні також є багато відомих людей та генералів, гідних похвали? І коли ми пишемо чи створюємо історії про відомих людей у ​​нашій країні, звичайно, важко «залишити» Хо Куанг, бо це недоречно, тому ми обов'язково повинні повернутися до традиційного Цай Луонгу».

ПОТРІБНА "АКУШЕРКА" ДЛЯ ГАРНИХ СЦЕНАРІЙ

Дві нещодавні п'єси про кай луонг підтвердили слова пана Чжау. «Кхук Труонг Ка Тхань Зіа Дінь» (постановка театру Тран Хю Транг) та «Сам Ванг Донг Нгует» (постановка групи Чі Лінь - Ван Ха), одна з яких була поставлена ​​громадським колективом, інша - соціальним колективом, є дуже гідними похвали спробами зробити кай луонг традиційним.

Вистава «Епос цитаделі Зіа Дінь» театру «Тран Хю Транг»

Епічну пісню про цитадель Зія Дінь фінансувала держава, тому це було відносно «легко». Складність полягала в тому, що потрібне було «зелене око», яке побачило б і підтримало автора, коли він «задумував» сценарій, щоб тоді могла народитися «дитина». Автор Фам Ван Данг сказав: «Я дуже люблю історію. Читаючи історію Сайгону – Зія Дінь, я знайшов битву на річці Лонг Тау дуже цікавою, і генерала Во Зуй Ніня також потрібно було вшанувати. Потім я представив її керівництву театру Чан Хю Транг, а потім пані Нгуєн Тхі Тхань Тхуй, заступниці директора Департаменту культури та інформації міста Хошимін. Пані Тхуй з ентузіазмом порадила мені написати, навіть знайшла більше документів, щоб допомогти мені, і дала коментарі для вдосконалення сценарію. Сценарій був включений до плану театру та швидко поставлений».

Вистава «Грім на річці Нгу Нгуєт» групи Чі Лінь - Ван Ха

П'єса «Грім у річці Нху Нгуєт» – це зусилля заслуженого артиста Чі Ліня, коли він був дуже сильним у класичній опері та кантонській опері, а тепер переходить до традиційної опери. Він сказав: «Є багато труднощів. Перш за все, це сценарій, нелегко знайти новий сценарій, хороший сценарій». Він сказав, що авторка Єн Нган є бухгалтером компанії, але вона дуже захоплена оперою, бере участь у клубах, потім разом вивчає сценарій, пише короткі уривки для виконання братами. Потім вона надіслала довгий сценарій, Чі Лінь побачив, що ритм хороший, він драматичний, тому він негайно його втілив. Звичайно, він досвідчений режисер, тому він має пропозиції, редагування та підтримку для вдосконалення сценарію, але він вітає молодих авторів, які допомогли опері з'явитися в нових творах.

Гонорари автора Фам Ван Данга за п'єсу «Кхук Труонг Ка Тхань Зіа Дінь» відомі як цілком задовільні, оскільки це державний бюджет для державних установ. З такими гонорарами автори матимуть гідну мотивацію інвестувати у свій розумовий потенціал, адже написання історичних п'єс вимагає багато часу для пошуку та дослідження матеріалів, іноді цілий рік, або 2-3 роки для написання сценарію, який відповідає вимогам якості.

Що стосується соціалізованих авторів, вони отримують роялті лише частинами, наприклад, «Єн Нган з грому та річка Нху Нгуєт» отримує 8 мільйонів за частину, і… ніхто не знає, коли буде друга частина. Ми не можемо змусити соціалізованих авторів платити більше, бо в них безліч витрат.

ВАЖКО ЗНАЙТИ МАТЕРІАЛИ

Традиційний кайлуонг справді конкурує за привабливістю з іншими формами, такими як драма, кіно та музика.

У творів Цай Лионг з історичними темами є ще одна складність щодо матеріалів. Наша країна пережила багато війн, як письмові, так і фізичні документи були знищені, тому вони завжди бракують і залишаються незрозумілими. Якщо сценарій має бути привабливим, автор повинен додати більше вимислу, а вимисел завжди боїться бути «ретельно перевіреним». Тим часом п'єси Хо Куанг мають цілий арсенал китайських історій, доступних для безкоштовної адаптації та художньої літератури. Зараз навіть є підрозділи, які беруть китайські фільми та переписують їх за сценаріями Цай Лионга, і ніхто не може знайти до них недоліків. Тому, коли їх виконують, п'єси Хо Куанг надзвичайно привабливі завдяки насиченим персонажам та деталям.

Автор Фам Ван Данг зізнався: «Щоб виконати традиційний Цай Луонг, потрібно забезпечити як точність і правдивість історії, так і привабливість мистецтва, що надзвичайно складно. На щастя, в історії річки Лонг Тау я прочитав, що там була команда жінок-солдатів, лише кілька речень, без додаткових пояснень, але це була «сліпа пляма» для мене, щоб створити персонажів для багатьох жінок-артисток театру Чан Хю Транг. Писати про війну лише з чоловіками нудно, має бути фігура прекрасної жінки, має бути кохання, щоб зробити це солодшим».

ОБМЕЖЕНИЙ ВИРОБНИЧИЙ БЮДЖЕТ

У Цай Луонга немає нестачі людських ресурсів та талантів, але чому вони не наважуються займатися традиційним театром Цай Луонг? Причина – фінансування. Театр Тран Хю Транг є державним закладом, тому фінансування забезпечується державою, що непогано. Однак держава забезпечує державні заклади лише 1 або 2 вистави на рік, що небагато порівняно з населенням міста.

Такі соціалізовані підрозділи, як театр «Чі Лінь – Ван Ха» та театр «Дай В'єт», витрачають мільярди донгів на виробництво, іноді повертаючи лише половину. Чі Лінь сказав: «Постановка п'єс Хо Куанг дешевша, оскільки костюми легко орендувати та використовувати для багатьох вистав. Іноді головні актори самі виготовляють костюми на свій смак. Кількість днів на репетиції вистави також менша, оскільки формат і хореографія вже готові. Що стосується традиційних п'єс, кількість днів на репетиції дуже велика, оскільки їм доводиться ретельно та точно практикувати нові вистави. Костюми також мають бути ретельно досліджені, ретельно розроблені та виготовлені абсолютно новими». Тільки оренда театру, зарплати персоналу та артистів, а також усі інші витрати становлять 150–200 мільйонів донгів за ніч. Продаж квитків ризикує призвести до втрати грошей, тому він не наважився повторно ставити вистави «Сам Ванг Донг Нгует» .

У такій ситуації єдиний вихід, що залишається, — це втручання уряду. Департамент культури та інформації пообіцяв забезпечити фінансування вистави «Кхук Труонг Ка Тхань Зіа Дінь» для гастролей по районах. Але для соціалізованих одиниць також необхідно піклуватися про них, заохочуючи їх за допомогою конкретної політики. В іншому випадку, якщо сцена буде занадто складною, люди співатимуть «Хо Куанг», щоб заробити на життя, їх важко звинувачувати. Вони можуть заощадити гроші, щоб час від часу ставити традиційну виставу, щоб полегшити своє почуття провини, але їм доведеться покладатися на «Хо Куанг» для забезпечення своїх щоденних потреб.

Джерело: https://thanhnien.vn/gian-nan-lam-cai-luong-thuan-viet-185240624222537951.htm