Шлях поширення знань корінних народів у світі: як В'єтнам має розповісти свою історію?

Приблизно у 2022 році, коли мені випала нагода відвідати Франкфуртський книжковий ярмарок у Німеччині, я був здивований вражаючою присутністю книг та знань з країн Близького Сходу, привезених сюди – на книжковому ярмарку з давніми традиціями та одному з найбільших у світі, де видавнича галузь виступає як представник м’якої сили країн та регіонів.

В'єтнам може інвестувати у створення серії книг, що знайомлять з рідною природою за допомогою яскравих зображень та ілюстрацій, поєднуючи науковий зміст та розповідь історій. На фото: Куточок комуни Хоа Ванг, вид зверху. Фото: ХУУ ТАН

У рамках цього книжкового ярмарку дискусійна сесія на тему «Тенденції перекладу та видавничої справи сучасної арабської літератури в Європі» привернула увагу завдяки значним і систематичним змінам і розвитку цієї країни за останні десятиліття. Зокрема, переклад арабської літератури англійською мовою для представлення її світові є особливою деталлю в ширшій картині.

Без такої стратегічної національної та транснаціональної діяльності решті світу було б важко уявити собі надзвичайно унікальний, цінний та привабливий скарб літератури та, ширше кажучи, культури арабського світу.

М'яка сила для національного авторитету

Протягом останніх 10 років багато країн Близького Сходу, особливо країни Перської затоки, такі як Катар, ОАЕ, Саудівська Аравія, активно трансформують свою модель розвитку, рухаючись до «пост-нафтової ери», інвестуючи значні кошти в культуру, освіту та публікацію знань корінних народів як стратегічний інструмент.

Повертаючись у минуле, у країнах Східної Азії з контекстом, ближчим до В'єтнаму; наприкінці 19 століття, коли Японія розпочала свою Реставрацію Мейдзі, вони не лише реформували військову систему чи індустріалізували, але й експортували особливу «м'яку зброю»: знання корінних народів. Книга «Бусідо: Душа Японії» Нітобе Інадзо, написана безпосередньо англійською мовою, стала першим містком для Заходу до розуміння та поваги до духу бусідо – основної цінності Японії. Саме тоді Японія зрозуміла: їм потрібно розповісти свою історію світові, щоб світ міг зрозуміти їхній дух і душу.

Століття потому Південна Корея, бідна повоєнна країна, взяла на себе ініціативу донести свою рідну культуру до світу через літературу, комікси, фільми та академічні знання. Уряд Південної Кореї створив національні центри перекладу та профінансував переклад та публікацію сотень книг на міжнародному рівні. Успіх корейської літератури та знань проклав шлях для хвилі Халлю та позиціонував Південну Корею як культурний центр Східної Азії.

Для В'єтнаму настає подібний момент. У скарбниці в'єтнамської культури знаходяться тисячі років досвіду та знань корінних народів – від традиційної медицини, сільськогосподарського культивування, філософії життя, вірувань, народного мистецтва до галузей соціальних досліджень та літератури... Однак більшість цих цінностей залишаються в «мовчазній зоні» академічного світу та міжнародної громадськості. Світ знає В'єтнам здебільшого через війну, кухню чи туризм, але ще не бачив інших різноманітних аспектів цінностей.

Багата культура В'єтнаму та рішення для життя в гармонії з природою та громадами є джерелом натхнення для світу, який прагне сталого та інклюзивного розвитку. На фото: Літні люди спілкуються разом у громадському будинку Туй Лоан. Фото: КІМ ЛІЕН

Що ми можемо принести світові?

Однією з особливо цінних галузей знань корінних народів, яку В'єтнам повинен просувати у світі, є в'єтнамські дослідження – з точки зору вітчизняних дослідників. Протягом останніх десятиліть іноземні вчені зробили значний внесок у архів документів про В'єтнам. Однак такі дослідження іноді обмежені зовнішніми перспективами та відсутністю яскравого досвіду спілкування з культурою корінних народів.

Типовим прикладом, що демонструє необхідність просування в'єтнамських досліджень з боку вітчизняних науковців паралельно із зовнішніми поглядами, є випадок досліджень високогір'я з історичної та етнографічної точок зору в останні роки.

Примітно, що праця французького історика Філіпа Ле Файле про високогір'я річки Да — унікальний культурний, історичний та етнографічний простір Північного Заходу була опублікована у 2014 році французькою мовою, а у 2025 році в'єтнамською мовою під назвою «Річка Да»: історія прикордонного регіону (видана видавництвами Omega Plus та Hong Duc Publishing House).

Підхід західного історика пропонує дуже свіжі та спонукаючі до роздумів погляди на цю тему.

Однак, окрім цього документального бачення, також потрібна присутність та голос зсередини – від дослідників корінних народів, таких як Нгуєн Мань Тьєн з його роботою «Гірські вершини Ду Ка: спосіб знайти особистість Х'Монг», виданою видавництвом Gioi та книгарнею Song Thuy.

Завдяки перевагам польового підходу, яскравому та багатому досвіду та глибокому проникненню в соціальне та духовне життя народу Хмонг, не кажучи вже про переваги з точки зору мови, етнолог Нгуєн Мань Тьєн має дуже важливі доповнення до перспективи історії гірських регіонів В'єтнаму.

Його книга — це не лише дослідження, а й «внутрішній огляд» світоглядів, способу життя, музики, ритуалів — аспектів, які часто ігноруються, якщо дивитися на них ззовні.

Вищезазначена паралельна присутність показує, що в'єтнамські дослідження потребують не лише міжнародних голосів, але й підтримки вітчизняних науковців, публікацій на міжнародному рівні та умов для того, щоб висловлювати академічний голос власної спільноти. Саме вони захищають, оновлюють та впроваджують ідентичність прикордонного регіону у світовий потік знань.

Створення системи в'єтнамських досліджень англійською (та іншими) мовами під керівництвом в'єтнамців – за підтримки міжнародних видавництв, університетів чи центрів перекладу – це не лише академічний крок, а й стратегія впливу м'якої сили. Такі праці можуть відіграти певну роль у зміні того, як світ розуміє В'єтнам.

Ще однією сферою знань корінних народів, на яку нам потрібно звернути увагу, є знання про природу. В'єтнам є однією з країн з найвищим рівнем біорізноманіття у світі, з багатою системою флори та фауни, що простягається від гір та лісів Північно-Західного та Центрального нагір'я до мангрових екосистем, коралових рифів та тропічних морів. Однак кількість науково-популярних публікацій або поглиблених досліджень в'єтнамської природи, опублікованих на міжнародному рівні, все ще дуже обмежена.

Це та сфера, де В'єтнам може інвестувати у створення серії книг, що знайомлять з рідною природою за допомогою яскравих зображень та ілюстрацій, поєднуючи науковий зміст та розповідь історій. Ці видання можуть одночасно служити освіті, екотуризму та експорту креативного контенту.

Дотепер багато обговорювалося питання знайомства світу з в'єтнамською літературою, зокрема питання систематичного перекладу в'єтнамських творів з класичної на сучасну англійську мову. Тут ми розглянемо ширше інші аспекти традиційної культури.

На щастя, зараз існують тенденції створення та виробництва цифрового контенту на основі матеріалів народної літератури, використання історичних елементів, звичаїв, народних вірувань тощо для створення інтелектуальних об'єктів, символів та анімаційних фільмів, які передають світові багато в'єтнамських культурних цінностей.

У процесі становлення впливової країни жодна економіка не може покладатися виключно на виробництво сировинних товарів або дешеву робочу силу. Окрім ВВП або залучення прямих іноземних інвестицій, довгострокову вагу та глибину розвитку країни створює здатність виробляти, володіти та експортувати знання.

Публікація знань корінних народів — це не одностороння «інтернаціоналізація культури», а акт утвердження права на саморозповідь та активну участь у діалозі зі світовою цивілізацією. В'єтнам має достатньо матеріалу, щоб розповісти свою історію: від сіл Півночі до глибоких лісів Центрального нагір'я, від глибин історичної пам'яті до шарів знань про природу.

Але щоб донести ці історії до світу, нам потрібна стратегія: визначення ключових сфер контенту, інвестування в переклад, зв’язок з видавцями, побудова механізмів підтримки політики, навіть необхідність національного спонсорства, і найголовніше, виховання покоління науковців, авторів та видавців з глобальним баченням, але без втрати місцевого коріння. Якщо Японія та Південна Корея зробили це, немає причин, щоб В’єтнам залишався поза грою. Питання лише в тому: коли ми справді почнемо?

Джерело: https://baodanang.vn/hanh-trinh-dua-tri-thuc-ban-dia-ra-the-gioi-viet-nam-can-ke-cau-chuyen-cua-minh-nhu-the-nao-3304900.html