Після першого дощу сезону ми вирушили в подорож до цього села, відомого як «їсти клейкий рис цілий рік», яка принесла нам багато незабутніх вражень.
Починаючи з міста Плейку, провінція Гіалай , ми подолали відстань понад 50 км, включаючи звивистий гірський перевал, із зеленими деревами по обидва боки дороги. Цей гірський перевал має довжину близько 2 км, а місцеві жителі називають його Небесними Воротами.
Зупинившись на узбіччі перевалу, вдивляючись у далечінь, можна побачити величезне гідроелектростанцію Іалі та будинки народу джрай у селі Доч 1 (комуна Іа Кренг), що роблять природну картину ще величнішою.
Як і було домовлено, пан Фам Тхань Сюань зустрів нас біля офісу Народного комітету комуни. Вказавши на протилежний бік, пан Сюань сказав, що над нами вершина гори Чу Па.
У цій місцевості є невеликий струмок, де водиться вид риби, який місцеві жителі назвали Іа Кренг. Це також назва комуни Іа Кренг. У комуні є 3 села, зокрема Доч 1, Доч 2 та село Діп.
Дорога від центру комуни до села Діп, довжиною близько 13 км, була заасфальтована. Як переселене село на гідроелектростанції Се Сан 3A, у 2004 році село Діп отримало державні інвестиції на будівництво 155 будинків 4-го поверху.
Село Діп (комуна Іа Кренг, район Чу Па, провінція Гіа Лай) також відоме як село, де «їдять клейкий рис цілий рік». Фото: VTT
Наразі село Діп — культурне село комуни Іа Кренг, район Чу Па, провінція Гіа Лай, налічує 275 домогосподарств, більшість з яких — народ джрай. Життя людей все ще важке через несприятливі природні умови. Люди переважно вирощують рис, касаву, кешью та мушмулу... але врожайність невисока.
Культурний будинок села Діп. Фото: VTT
За нашими спостереженнями, у селі зараз є 8 традиційних будинків на палях. Біля підніжжя кожного будинку акуратно складені в'язки дров, що демонструє працьовитість та спритність жінок-джрай у родині.
Наразі в селі зберігається 13 комплектів гонгів зі 158 предметами, з яких 2 комплекти зберігаються у сільській громаді та 11 комплектів у домогосподарствах. Щодо традиційних ремесел, у селі є 3 ремісники, які вміють ткати парчу, та 3 ремісники, які вирізають статуї.
Пан Сюань сказав: Коли село було вперше засноване, земля тут була родючою, придатною для вирощування клейкого рису, який був ситним і смачним.
Тому мешканці села Діп дотримуються звички використовувати клейкий рис як основну їжу для свого щоденного харчування цілий рік.
Багато людей називають село Діп селом, де «їдять клейкий рис цілий рік», саме тому.
Сьогодні село Діп дуже змінилося. Люди змінили свої культури. Однак клейкий рис все ще зберігається щоразу, коли проводиться фестиваль.
Насолода річкою Сесан між зеленими берегами лісу – це надзвичайно поетичний досвід, коли ви приїжджаєте до села Діп, комуни Іа Кренг, району Чу Па, провінції Гіа Лай. Фото: VTT
Під час цієї поїздки назад до села Діп ми також знайшли час, щоб відвідати човновий причал, щоб помилуватися річкою Сесан.
Після того, як рятувальні жилети були одягнені, пан Ро Чам Оал, керівник команди з охорони лісів села Діп, безпосередньо керував човном. На відкритому просторі було сонячно, але не надто спекотно, і чим далі від берега, тим прохолодніше ставало повітря.
Слідуючи за течією, відбиваючи косі сонячні промені, озеро простягається вшир і вшир. Вдалині зграї білих лелек повертаються, щоб сісти на сухі пеньки дерев, що залишилися на поверхні озера. Кілька човнів, що пливуть за течією, створюють поетичну родзинку серед ніжної річкової води.
Повернення до природи завжди приносить відчуття розслаблення. Пан Оал повів нас на острів, де домогосподарства живуть разом у маленькому рибальському селі.
Розмовляючи з нами, пані Нгуєн Тхі Май сказала: «У цьому рибальському селі проживає 4 домогосподарства, з яких 3 домогосподарства — із заходу, а 1 домогосподарство — з Фу Єна» .
Пані Май та її чоловік, пан Доан Ван Хай, живуть тут понад 3 роки. Окрім вирощування та вилову морепродуктів, її чоловік також надає послуги з підбору та висадки клієнтів, які хочуть подорожувати річкою.
Після майже години дрейфу по річці ми зупинилися біля струмка на пізній обід.
Їжа складалася з курки та свинини, смажених на вугільній печі, риби, яку команда виловила, поки чекала, поки приготується м’ясо, папороті, зібраної на березі річки, смаженої з часником, та сушених продуктів, принесених із собою. Все це створювало приємний обід біля прохолодного струмка.
На зворотному шляху ми ще затримувалися. Ми подумали, що якби це місце було належним чином інвестовано, воно стало б ідеальним місцем для місцевих жителів і туристів, щоб насолодитися річковими краєвидами, поплавати у струмках, закинути сіті для лову риби тощо, щоб отримати цікаві враження посеред природи.
Джерело: https://danviet.vn/mot-lang-o-gia-lai-dan-quanh-nam-an-com-nep-nuoc-song-se-san-xanh-ngat-ho-thuy-dien-menh-mong-2024070311345496.htm
Коментар (0)