Відома людина шести провінцій Півдня: Нгуєн Чань Сат — багатоталановитий письменник і журналіст

Нгуєн Чань Сат — типовий приклад людини великої енергії, динамізму та великого таланту. Він один із піонерів південних романів, журналіст, а також відомий перекладач початку 20 століття.

Поганий фон

Згідно з автором Нгуєн Ван Кієм у книзі «Тан Чау 1870–1964» , Нгуєн Чань Сат народився в 1869 році в селі Лонг Фу, район Тан Чау, провінція Чау Док (стара), у бідній фермерській родині. Через складне сімейне становище батьки були змушені дозволити йому бути прийомним сином односельця на ім'я Нгуєн Ван Буу. Згідно зі статтею в газеті «Дан Нгуєн» « Весняний Дінь Дау 1957 року», у той час мало хто знав, як читати державною мовою, тому під час реєстрації його народження начальник шести департаментів замість слова «Сак» написав «Саба».

Громадський будинок Лонг Фу

ФОТО: ХОАНГ ФУОНГ

У дитинстві він вивчав китайську мову у бакалавра Тран Хю Тхионга, а потім вивчав національну мову у франко-в'єтнамській початковій школі в Чау Док. Коли він склав іспит у початковій школі, він був якраз у віці дорослого життя. Оскільки він хотів онуків, його родина одружила його з Ван Тхі Єн, жінкою з того ж села. Після одруження його прийомні батьки померли один за одним. Через бідність його дружині довелося продавати та купувати речі, щоб заробляти на життя на ринку Тан Чау. Він був безробітним і залишався вдома, щоб доглядати за дітьми.

У важкі часи йому пощастило бути прийнятим перекладачем до француза на ім'я Де Кольбер, власника сушильної фабрики для коконів у Тан Чау, колишнього офіцера запасу. Коли його перевели до Кон Дао, Де Кольбер дозволив Нгуєн Чань Сату взяти з собою дружину та двох дітей. Маючи посаду на новому місці роботи, він попросив кількох вигнаних вчених-конфуціанців виконати легку роботу на вулиці. Це також було для нього можливістю вивчити більше китайських ієрогліфів та стати «глибоким вченим-конфуціанцем».

За словами автора Нгуєна Ван Кіема, зустріч між Нгуєном Чань Сатом і Де Кольбером також була випадковою. Одного разу, коли Де Кольбер приїхав до Тан Чау, він прогулювався берегом каналу Вінь Ан і побачив, як той спостерігає за своїми дітьми та читає книгу. З цікавості він зупинився, щоб познайомитися з ним. Дивний гість був здивований, коли той відповів вільною французькою мовою, і ще більше здивований, коли побачив на полиці стопку французьких та китайських книг. Відтоді Де Кольбер часто приходив до нього в гості.

Відомий перекладач

Після 4 років у Кондао, одного дня він відвіз де Кольбера на лікування до Сайгону, а потім власник помер. Не маючи де зупинитися, він повернувся на материк. У той час у родині було 6 осіб, тому життя стало складнішим. Щоб мати гроші на виховання дітей, він подавав заявки на посади державного службовця в багатьох установах, а потім викладав китайську мову в школі Ласан Таберд. Тут він зустрів Канаваджо, і той попросив його поїхати до Бак Льєу, щоб доглядати за соляними полями.

Вівтар піонера на ім'я Нгуєн Чань Сат

ФОТО: ХОАНГ ФУОНГ

Пропрацювавши близько 4 років із сіллю, Нгуєн Чань Сат вважав це непридатним, тому повернувся до Сайгону та зосередився на перекладі китайських оповідань. Першим перекладом був «Тай Хан» , але у нього не було грошей на його публікацію, тому він передав права друкарні Джозефа В'єта. Несподівано, друковані оповідання розійшлися, як гарячі пиріжки, друкарня попросила його перекласти 2-й том, потім 3-й, ціна авторських прав також зросла у півтора рази, вдвічі. Робота була сприятливою, він продовжив перекладати книги «Там Куок», «Ань Хунг Нао», «Ман Ле Куан», «Нгу Хо Бінь Тай», «Кан Лонг зу Зіанг Нам»... та самостійно видав оповідання Дон Хана .

Окрім того, що Нгуєн Чань Сат була «відомим перекладачем китайських оповідань», її ім’я на початку 20 століття також відзначене в галузі прози, зокрема: «В’єтнамське Ле Тай То» (історична повість), «Пара лицарів» (фехтування), « Нгіа хіеп кью зуєн » (соціальна психологія), «Гай ве авенг ча» (детектив)... Серед них «Нгіа хіеп кью зуєн» – це твір, який найбільше оцінили читачі.

Коли виник рух Донг Зу, з'явилося багато таємних баз для антифранцузької діяльності. У той час Нгуєн Чань Сата було направлено до Мі Тхо керувати готелем «Мінь Тан», що розташований поблизу квіткового саду Лак Хонг. Це також була адреса для зв'язку з патріотами. Коли рух зазнав краху, Гілберта Тран Чань Ч'єу та багатьох інших було заарештовано. Нгуєн Чань Сату пощастило втекти.

Головний редактор Нонг Ко Мін Дам

«Нонг Ко Мін Дам» була третьою газетою національною мовою, що виходила в Сайгоні 1 серпня 1901 року та існувала досить довго, до листопада 1924 року, її заснував француз пане Канаваджо. У випуску журналу від 22 березня 1910 року було зазначено головного редактора Ле Ван Чунга та заступника головного редактора Нгуєн Чань Сата. До 1917 року посада пана Нгуєн Чань Сата була вказана як менеджер і головний редактор, потім генеральний директор і головний редактор.

Гробниця пана та пані Нгуєн Чань Сат та стела-будинок для поклоніння біологічним батькам та прийомним батькам

ФОТО: ХОАНГ ФУОНГ

На першій шпальті випуску від 1 лютого 1917 року пан Канаваджо опублікував оголошення: «З моменту повернення газети «Нонг Ко Мін Дам» я призначив Луонг Кхак Нінь головним редактором. Минуло майже півроку, але кількість передплатників дуже низька. Я думаю, це тому, що редактор Нінь зайнятий багатьма справами. Тож тепер я призначаю Нгуєн Чань Сат головним редактором і керувати газетою, щоб зробити газету «Нонг Ко» ще славетнішою»...

Але потім, 14 квітня 1922 року, Нгуєн Чань Сат опублікувала на першій шпальті «Гнилу прокламацію»: «Я чула , що потрапити у світ неможливо без заслуг. Бути матір’ю — це завжди питання мати родичів короля . Тому з того дня, як я стала головним редактором і взяла на себе перо газети «Нонг Ко Мін Дам» , і дотепер минуло майже 6 років, і я завжди мала біль у серці, рішуче налаштована присвятити весь свій ентузіазм і турботу розвитку давньої сільськогосподарської професії, змагатися в галузі слова та зберігати національну літературу».

«На жаль, я ще не виконав свій обов’язок, але ситуація мені не на руку. Тож, з власної волі, я мушу зрадити довіру своїх читачів і повернути газету її первісному власнику, щоб піти до свого старого дому відпочити та одужати. Відтепер, дорогі читачі, якщо хтось із вас має добре серце і хоче надіслати мені приватного листа, будь ласка, адресуйте його пану Нгуєн Чань Сат Тан Чау, тоді я його отримаю...».

Творчість Нгуєн Чан Сат різноманітна за жанром.

ФОТО: ХОАНГ ФУОНГ

У Тан Чау досі зберігаються дві реліквії, пов'язані з письменником, перекладачем, журналістом Нгуєн Чань Сатом. Це громадський будинок Лонг Фу, збудований у 1876 році (вулиця Нгуєн Конг Нян), де є вівтар для піонерів, що визнає заслуги Нгуєн Чань Сата у його поїздці до Хюе, щоб просити про наказ бога у році Кань Тхана 1920. Неподалік знаходиться гробниця його та його дружини, поруч зі стелою, що вшановує його біологічних та прийомних батьків. Гробниця розташована на низині, оточена будинками з трьох боків, і затоплюється під час сезону дощів, але нещодавно місцева влада побудувала дренажну систему, паркан та ворота, що замикаються, для захисту... (продовження буде)

Джерело: https://thanhnien.vn/nhan-vat-noi-tieng-nam-ky-luc-tinh-nguyen-chanh-sat-nha-van-nha-bao-da-tai-185250624214107891.htm