Прекрасні спогади про літературного велетня Південного В'єтнаму.

Походячи з родини традиційних срібних майстрів, очікувалося, що Нгуєн Куанг Санг піде їхніми стопами у прибутковій ювелірній справі. Несподівано почалася війна, і він вступив до армії у віці 14 років, потім обрав інший шлях – письменництво, зрештою присвятивши себе літературі, написавши багато видатних творів. У 2000 році він був удостоєний премії Хо Ши Міна .

Письменниця Трам Хьонг поділилася на конференції своїми думками про письменника Нгуєн Куанг Санга.

За словами письменника Хоай Хьонга, аналізуючи два слова «Куанг - Санг» у своєму імені та по батькові, покійний письменник Нгуєн Куанг Санг якось сказав колезі: «Куанг означає яскравий, а Санг також означає яскравий, але мої батьки не були конфуціанськими вченими, тому вони не мали жодних високих очікувань. Вони лише сподівалися, що їхній син стане хорошою людиною, яка не лише принесе користь країні та родині, а й принесе славу родині та предкам. Досягне він цього чи ні, залежало від того, чи усвідомлював він ці очікування. Жартуючи, Санг - Санг, поєднані разом у мові, означають не дуже яскравий, а іноді речі, які не є дуже яскравими, привертають увагу людей».

Виступаючи на конференції, президент Асоціації письменників міста Хошимін, Чінь Біч Нган, підтвердив: «Він привніс у літературний світ виразно південнов'єтнамський колорит. Цей південний колорит не обмежується південним ландшафтом, а чіткіше виражається через південну мову та південний характер. Читаючи його твори, можна легко уявити собі південний простір, сповнений відкритості, дружелюбності, щедрості та толерантності. Письменник Нгуєн Куанг Санг — не лише «золотий птах» південнов'єтнамської літератури, а й унікальний запис у словнику в'єтнамської літератури».

Щоб сміливо описати його як «не схожого ні на кого іншого», письменник Хоай Хьонг сказав: «Нгуєн Куанг Санг мав справді незвичайний спосіб роботи: під час письма він мав слухати музику. Можливо, саме тому він був першою людиною, яка отримала безсмертну мелодію «Пісні кохання» від композитора Хоанг В'єта, коли вона ще була на ранніх стадіях, а коли її було завершено, він також був першим, хто насолодився нею перед публікацією. Він також був відомий як письменник, який писав про долю людей у ​​Південному В'єтнамі під час війни. Але навіть у мирний час він не залишався відчуженим від мирських справ. Його остання робота перед смертю все ще була зосереджена на долі людей. Фермер, який після війни поїхав до міста, щоб заробити на життя, провів там кілька десятиліть, досяг слави та успіху, повернувся до рідного міста, зіткнувся з втратами та несправедливістю свого села та хотів змінити ситуацію, щоб його батьківщина була кращою, а її люди могли жити в мирі та справедливості...»

Письменник Трам Хьонг поділився цікавою історією про автора «Гребня зі слонової кістки» з іншої точки зору, яка полягає в «розблокуванні» його листів воєнного часу: «Я був захоплений читанням і довго затримувався на листах письменника Нгуєн Куанг Санга. Я перечитував їх знову і знову, і було справді захопливо та зворушливо відкрити багато прихованих елементів, які сприяють незмінній цінності його творів, написаних у воєнний час, та привабливості його творів, написаних у мирний час».

«Листи з поля бою, що досі пахнуть порохом, з часом вицвіли. І глибоко в цих словах я знаю, що він досі плекає жаль і тривогу за книги, які він любив під час запеклої війни, за своїх товаришів, таких як Хоанг В'єт, Ле Ань Суан, Хоанг Ань… яких він так і не мав можливості написати», – зворушливо сказав письменник Трам Хьонг.

Джерело: https://thanhnien.vn/nhung-hoi-uc-dep-ve-cay-dai-thu-van-chuong-nam-bo-185241207002359231.htm