Індиго зберігає культурні спогади, пробуджує натхнення молоді

Колір пам'яті

«Сорочка кольору індиго прощається / Тримаючись за руки, що сказати сьогодні» – вірші поета То Хуу ніби закарбовують образ спогаду, де індиго – це не лише барвник, а й подих, душа багатьох в'єтнамців.

Для етнічних груп тайців, монгів, дао, нунгів та тайців індиго – це барвник, культурний подих, тривала пам'ять, що передається з покоління в покоління через руки бабусь та матерів. Шлях до збереження цієї краси продовжується сьогодні молодими людьми покоління Z через проект «Індиго – пам'ять рук», який прагне привнести традиційні кольори в сучасне життя через надихаючі історії та досвід.

Підпис до фотографії — Молоді люди виконують виставу «Спогади індиго», відтворюючи історію людських спогадів та шлях продовження традиції.

Ремісник етнічної групи хмонг Ханг І Ко розповів, що, хоча всі вони використовують індиго, кожна етнічна група зберігає свій власний секрет створення унікальних відтінків для кожного шматка тканини. Для тайців індиго створюється шляхом ретельного замочування, сушіння та фарбування, створюючи колір, який тримається з часом. Для хмонгів душа індиго вкладається у витончену техніку розпису бджолиним воском. Народ дао поєднує фарбування індиго з нанесенням складних візерунків, створюючи красу, яка є одночасно сільською та розкішною. Все це поєднується разом, створюючи «симфонію індиго» гір та лісів.

Для народу Мионг індиго не яскравий, а насичений та стійкий. Пані Вуонг Тхі Транг (дочка ремісничого села Фук Сен, провінція Као Банг ) називає його «красою наполегливості». Костюм Мионг має пройти 8-9 фарбувань, що триває 2-3 місяці. Чорний колір індиго простий, але в собі містить працьовитість та традиційну естетику жінок.

Посеред темно-зелених гір та лісів, ставки з індиго тихо висиджують колір, поки робітники терпляче перемішують індиго, занурюють його та викручують тканину... Індиго – це результат праці, але це також подих часу, пам'ять, що передається з покоління в покоління. У кожному метрі тканини індиго – історія про гармонію між людиною та природою, пам'ять, що зберігається з часом.

У пам'яті ремісника етнічної групи монг Ханг І Ко індиго — це не лише колір, а й аромат Тет, рук бабусь і матерів біля темно-синього ставка з індиго. Коли Тет наближається, жінки в селі разом фарбують одяг для своїх сімей, і в селах панує гамірна атмосфера.

Однак, виготовлення виробів з індиго для пані Y Co також пов'язане з багатьма труднощами та викликами: найскладнішим кроком є «вирощування індиго» та малювання бджолиного воску. Температура має бути правильною, щоб малюнок був рівним і не пошкоджувався... Етап сушіння тканини також створює багато труднощів, оскільки він залежить від погоди; суворе сонячне світло розтопить бджолиний віск, легко спричиняючи розтікання виробу... Але завдяки ретельним, терплячим рукам бабусь та матерів, індиго має свою власну красу, перевершуючи всі межі трендів, стаючи джерелом натхнення для молоді...

Натхнення для юної творчості

Виникнувши з любові до сільського індиго та бажання зберегти красу традиційного фарбування індиго, група молодих людей покоління Z здійснила проєкт «Індиго – пам’ять рук», щоб здійснити надихаючу подорож відкриттів , вдихнувши нове життя в традиційні цінності сучасного життя.

Хьонг Ґянг, голова оргкомітету проєкту «Індиго – спогади рук», розповів, що проєкт пропонує багато насиченого культурного досвіду: від історій про артефакти та картини, представлені на виставці; майстер-класи з фарбування індиго та розпису бджолиним воском; до розмов з ремісниками та людьми, які люблять мистецтво та традиційну культуру. «Індиго» орієнтований на молодих людей, які поважають культуру, захоплюються мистецтвом та хочуть знайти свою власну ідентичність в унікальному досвіді.

«Ми усвідомлюємо, що традиційна в’єтнамська культура, як матеріальна, так і нематеріальна спадщина, надзвичайно багата та прекрасна. Як студенти міждисциплінарної школи науки та мистецтв (Ханойський національний університет), ми чіткіше бачимо місію поширення цих цінностей ширше, особливо в контексті активного розвитку креативних культурних індустрій…», – зізнався Хьонг Зянг.

Зокрема, виставка «Спогади рук» (частина проєкту «Колір індиго») занурює глядачів у культурний простір через вишукані вироби ручної роботи, розповіді про артефакти, що пов’язані з «кольором індиго» та зберігають його з часом. Майстер-класи з фарбування індиго та розпису бджолиним воском відкривають цікавий простір досвіду, допомагаючи учасникам безпосередньо відчути характерний аромат індиго, самостійно намалювати візерунки, виконувати операції, що вимагають витонченості та високої концентрації.

Крім того, міні-шоу «Колір індиго – спогади рук» пропонує професійні історії, розказані самими майстрами, у поєднанні з музичним виступом, натхненним індиго, допомагаючи глядачам відчути прекрасне поєднання традицій та сучасного мистецтва.

Хюе Чі, учасниця робіт у Ханої, поділилася: «Раніше я знала про фарбування індиго лише через соціальні мережі. Коли я безпосередньо малювала бджолиним воском та фарбувала тканину, я бачила, наскільки це вишукано та ніжно. Готові вироби були такими ж прекрасними, як художні картини. У метушні ми легко забуваємо прості, але водночас душевні цінності. Але коли в мене була можливість зустрітися та поспілкуватися з майстрами, мої знання та досвід збагатилися».

Розповідаючи про шлях реалізації проєкту, Хьонг Зянг зазначив, що найбільшою складністю є географічна відстань: «Фарбування індиго належить гірському народу. Ми навчаємося та живемо в Ханої, тому маємо мало можливостей для безпосереднього спілкування. Тому групі довелося організувати багато поїздок до Као Банг, Фу Тхо... щоб послухати розповіді людей та відчути цю професію найавтентичнішим чином».

Але ці поїздки стали чудовим джерелом мотивації, коли група молодих людей отримала довіру та підтримку ремісників, вчителів та громади. «Коли проєкт поширився ширше в соціальних мережах, ми отримали багато підтримки та очікувань. Це було мотивацією для групи продовжувати проєкт у довгостроковій перспективі», – зазначив Хьонг Зянг.

Хьонг Зянг також поділився: «Як молодь, ми повинні нести відповідальність за поширення прекрасних культурних цінностей нації серед громади. Збереження та поширення культури не може покладатися лише на одну людину чи невелику групу, а вимагає співпраці всієї громади. Ми маємо перевагу у вигляді платформ соціальних мереж, завдяки яким ми можемо поширювати її сильніше та зробити свій невеликий внесок у наближення в’єтнамської культурної спадщини до міжнародних друзів. Це бажання та надія всієї групи під час реалізації проєкту – зробити свій внесок у збереження та поширення культурних цінностей серед усіх».

Індиго – це не лише комунікаційний проект, а й підтвердження життєздатності національної культури в сучасному потоці. Фарбування індиго – це як традиційне ремесло, так і пам'ять та історія, що передаються з покоління в покоління. Індиго існує в туристичних продуктах, входить у реальне життя, сіє натхнення та стає стійким матеріалом для розвитку креативної економіки, тим самим сприяючи підвищенню соціальної відповідальності та поширенню духу сталого способу життя в громаді.

Деякі інші фотографії: