Люди використовують роботи зі штучним інтелектом, які підтримують адміністративні процедури в районі Куа Нам міста Ханой . (Фото НГУЄН ТХАНГА)

Як інститут, що організовує простір управління державною владою, система територіально-адміністративних одиниць має прямий вплив на ефективність та результативність національного управління, здатність мобілізувати та розподіляти ресурси, а також рівень задоволення потреб соціально-економічного розвитку в кожному регіоні.

Процес модернізації державного управління у В'єтнамі відбувається в контексті глибоких змін у глобальному середовищі: швидкої урбанізації, комплексної цифрової трансформації та дедалі глибшої міжнародної інтеграції. Ці зміни не лише створюють виклики, але й відкривають можливості для реорганізації системи територіально-адміністративних одиниць гнучким, ефективним та перспективним чином.

Оптимізація територіально-адміністративних одиниць

12 квітня 2025 року на 11-й конференції Центрального Комітету партії 13-го скликання було прийнято рішення щодо плану об'єднання провінцій і міст по всій країні. 52 провінції та міста були об'єднані у 23 провінції. З 63 провінцій і міст у країні утворилося 34 провінції та міста, включаючи 28 провінцій і 6 міст центрального управління; таким чином, адміністративні одиниці провінційного рівня скоротилися на 29.

Резолюція 60-NQ/TW, прийнята на Конференції, є проривом у прийнятті рішення про припинення функціонування районного рівня та реорганізацію системи місцевого самоврядування за дворівневою моделлю, що включає провінційний та комунальний рівні (включаючи комуни, округи та спеціальні зони) з 1 липня 2025 року, одночасно об'єднуючи провінції та зменшуючи кількість комун по всій країні на 60-70%.

Для забезпечення стабільності у впровадженні, Резолюція також визначає план реструктуризації апарату, впорядкування фонду оплати праці та перегляду режиму та політики щодо кадрів, державних службовців та працівників на районному та комунальному рівнях. Водночас, партійні організації на районному рівні будуть реорганізовані відповідно до нової моделі управління, а партійні організації будуть створені лише на провінційному та комунальному рівнях.

Початкові результати показують, що реорганізація сприяла зменшенню кількості координаторів, зменшенню бюджетних витрат, підвищенню операційної ефективності та концентрації ресурсів на розвиток. Водночас, це важливий підготовчий крок для процесу функціонування сучасної дворівневої моделі місцевого самоврядування. Реорганізація адміністративних одиниць не лише зупиняється на «скороченні кількості», але й спрямована на «комплексну реструктуризацію адміністративного простору», тісно пов’язану з процесом децентралізації, цифрової трансформації та побудови розумного уряду. Це важлива передумова для переходу до наступного етапу модернізації національного управління.

Процес перерозподілу адміністративних одиниць не лише зупиняється на «скороченні кількості», але й спрямований на «комплексну реструктуризацію адміністративного простору», тісно пов’язану з процесом децентралізації, цифрової трансформації та побудови розумного уряду. Це важлива передумова для переходу до наступного етапу модернізації національного управління.

Розбудова потужного інституційного потенціалу в цифрову епоху

У сучасних теоріях державного управління, особливо в підходах «Нового державного управління» та поліцентричного управління, сучасна модель територіальної адміністративної організації повинна бути розроблена таким чином, щоб забезпечити стрункість, ефективність та гнучкість. Для цього оптимізацію системи адміністративних одиниць необхідно визначити як фундаментальну та довгострокову вимогу.

Впровадження дворівневої моделі місцевого самоврядування є проривом в адміністративній реформі, спрямованій на оптимізацію та підвищення ефективності державного управління. Дворівнева модель управління не лише сприяє зменшенню адміністративного навантаження на державних службовців, але й сприяє цифровій трансформації, коли інформаційно-технологічні рішення ефективно застосовуються в управлінні та наданні державних послуг. Спрощення адміністративної структури допомагає заощадити фінансові ресурси, людські ресурси та час, водночас сприяючи модернізації адміністрування з метою прозорості, гнучкості та соціально-економічного розвитку.

Спрощення адміністративної структури допомагає заощадити фінансові ресурси, людські ресурси та час, водночас сприяючи модернізації управління з метою прозорості, гнучкості та забезпечення соціально-економічного розвитку.

Після переходу до дворівневої моделі адміністративні одиниці можуть бути автономними у плануванні, організації та управлінні місцевою політикою, створюючи тим самим реалістичне правове та адміністративне середовище, придатне для потреб розвитку в контексті дедалі сильнішої міжнародної інтеграції та цифрової трансформації. Це є основною основою для побудови сучасної адміністрації, здатної адаптуватися до змін нової епохи.

Однією з важливих вимог до оптимізації адміністративних одиниць сьогодні є перехід від організації території на основі географії-населення-площі до організації відповідно до простору розвитку. Простір розвитку тут розуміється як синтез факторів: інфраструктурного зв'язку, щільності населення, економічного потенціалу, культури-суспільства та здатності до регіональної координації. Реорганізація адміністративних одиниць відповідно до простору розвитку замість дотримання традиційних географічних кордонів відкриє новий підхід у державному управлінні, що відповідає вимогам модернізації та сталого розвитку.

Перш за все, такий підхід дозволяє більш справедливо та розумно перерозподілити ресурси, подолавши ситуацію, коли багато адміністративних одиниць мають низьку чисельність населення та економічний потенціал, але все ще зберігають громіздкий адміністративний апарат, що призводить до розтрати бюджету та знижує ефективність управління. Водночас, реорганізація відповідно до простору розвитку також створить умови для сприяння регіональним зв'язкам та багатоцентровому управлінню, сприяючи формуванню та розвитку нових полюсів зростання, особливо в середньогірських, гірських та прибережних районах – місцях з потенціалом, але яким бракує загальної координації в інфраструктурі, економіці та ресурсах.

Що ще важливіше, ця модель відповідає орієнтації розвитку розумних міст та цифрової економіки, де дані та мережеве з’єднання відіграють вирішальну роль, перевершуючи традиційні адміністративно-географічні обмеження. Це також є оптимізацією територіально-адміністративних одиниць у рамках ширшої мети модернізації державного управління.

Вимога оптимізації територіально-адміністративних одиниць у поточний період є не лише вимогою адміністративно-технічної реформи, але й ключовим змістом національної стратегії інституційної модернізації. Лише за умови реорганізації адміністративного простору науковим , практичним та орієнтованим на розвиток способом, адміністрація В'єтнаму зможе відповідати вимогам цифрової епохи та глибокої інтеграції.

Рішення для підвищення ефективності реформ

Процес оптимізації системи територіально-адміністративних одиниць у період модернізації державного управління вимагає тісного поєднання інституційної реформи, інновацій у просторовому організаційному мисленні, застосування технологій та покращення правозастосовчої спроможності. Однією з важливих основ ефективного впровадження реорганізації системи територіально-адміністративних одиниць є побудова синхронної та прозорої правової бази, яка має керівний характер для місцевих органів влади всіх рівнів.

Наприклад, необхідно найближчим часом оприлюднити Закон про організацію місцевого самоврядування (зі змінами) для інституціоналізації нових моделей управління; розробити просторове планування адміністративно-економічного розвитку регіону як наукову та правову основу для перебудови адміністративних кордонів... Поряд із перебудовою адміністративних одиниць необхідно сміливо застосовувати гнучкі моделі адміністративної організації, що відповідають особливостям розвитку та фактичним умовам кожного регіону, для підвищення ефективності управління та обслуговування людей.

У великих містах необхідно впровадити багатоцентрову адміністративну модель, організовану у високопов'язані адміністративно-житлові сервісні кластери, що мають спільну інфраструктуру та координуються сучасним центром міського управління. Для урбанізованих районів необхідно планувати та розвивати супутникові міські райони у напрямку координації з боку регіонального операційного центру, тим самим забезпечуючи зв'язок в інфраструктурі, громадських послугах та синхронне планування розвитку. Це особливо важливо для уникнення спонтанного, фрагментованого розвитку та розпорошення ресурсів під час розширення міста.

Тим часом, у сільській та гірській місцевості необхідно зміцнювати адміністративні зв'язки між прикордонними громадами, спільно використовувати об'єкти, людські ресурси та основні системи державних послуг, такі як охорона здоров'я, освіта та державне управління, тим самим долаючи дефіцит ресурсів та організаційну розпорошеність. Ця гнучка адміністративна модель, що адаптується до простору розвитку, є передумовою для побудови системи управління, близької до людей, економічної та ефективної.

Процес реорганізації територіально-адміністративних одиниць вимагає системи синхронних рішень, у яких інституційна реформа є передумовою, планування – основою, технології – інструментом, а соціальний консенсус – ключем до успіху.

Під час процесу об'єднання особливу увагу слід приділяти фактору соціального консенсусу. Зміна адміністративних кордонів може спричинити психологічні порушення, зміни в інтересах та звичках людей і посадовців, тому необхідно проводити широкі консультації, прозору комунікацію та мати політику підтримки щодо організації, персоналу та державних послуг після об'єднання. Проривним напрямком є ​​побудова нових моделей координації населених пунктів, які мають схожість або тісні зв'язки в соціально-економічному просторі.

У найближчому майбутньому пілотування моделі міжпровінційного адміністративно-економічного зв'язку є необхідним напрямком вирішення проблем, що виходять за межі управлінських можливостей кожного окремого населеного пункту, особливо в контексті того, що регіональне зв'язування та розвиток економічного простору стають неминучою тенденцією. Вищезазначена модель організована у поєднанні з регіональною координаційною системою зі стабільним правовим статусом, яка діє як посередник між центральним та місцевим рівнями для управління стратегічними міжрегіональними питаннями.

Ця система повинна виконувати важливі функції, такі як: координація просторового планування та державних інвестицій, уникнення дублювання або нездорової конкуренції між населеними пунктами; сприяння цифровій трансформації та регіональному взаємозв'язку даних, побудова платформи розумного управління для обслуговування об'єднаних операцій; реалізація міжпровінційних інфраструктурних проектів, від регіонального транспортного сполучення, електроенергії та відновлюваної енергії до супутникового міського розвитку; водночас відігравання ключової ролі в управлінні ризиками стихійних лих та адаптації до зміни клімату, особливо у вразливих районах.

Стратегічним рішенням, і водночас важливим важелем оптимізації адміністративних одиниць, є застосування цифрових технологій до територіального управління та адміністративного планування. Необхідно оцифрувати всю адміністративну карту, інтегрувавши її з шарами даних про населення, землю, інфраструктуру, навколишнє середовище тощо, щоб служити для аналізу та прийняття рішень під час коригування меж.

Водночас необхідно побудувати інформаційну систему електронного урядування та цифрове урядування на регіонально-провінційно-районному рівнях, пов'язавши адміністративні дані горизонтально та вертикально. Це не лише допомагає скоротити час обробки адміністративних процедур, але й створює умови для управління населеними пунктами на основі реальних даних, а не жорстких меж. Крім того, можливе пілотне впровадження платформ «віртуального уряду» або цифрових регіональних командних центрів (Digital Regional Command Center) – де провінції та райони використовують спільну електронну систему управління, обмінюючись інформацією про мешканців, бізнес, землю та інвестиції.

Оптимізація системи територіально-адміністративних одиниць є не лише технічним змістом реформи державного апарату, а й стратегічним кроком у процесі модернізації національного управління для покращення виконавчої спроможності урядів усіх рівнів, справедливого розподілу ресурсів та одночасного сприяння регіональній зв'язності та всебічному та сталому соціально-економічному розвитку.

Однак процес реорганізації територіально-адміністративних одиниць вимагає системи синхронних рішень, у яких інституційна реформа є передумовою, планування – основою, технології – інструментом, а соціальний консенсус – ключем до успіху. Впровадження цих рішень у радикальну, систематичну та гнучку манеру допоможе В'єтнаму побудувати сучасну, ефективну та високоадаптивну адміністративну систему у 21 столітті.

За даними nhandan.vn

Джерело: https://huengaynay.vn/chinh-tri-xa-hoi/sap-xep-lai-don-vi-hanh-chinh-lanh-tho-kien-tao-hieu-luc-quan-tri-nha-nuoc-155546.html