Література на батьківщині Trạng Trình

Видавництво Асоціації письменників В'єтнаму щойно випустило книгу «В'єтнамські письменники району Вінь Бао» (червень 2025 року). Книга обсягом майже 470 сторінок великого формату починається з репрезентативного вірша Чанг Чінь Нгуєн Бьонь Кхіема під назвою «Натхнення».

Вірш, написаний у стилі династії Тан, має два дуже проникливі заключні рядки, які говорять про органічний зв'язок між народом і нацією, а також нацією та народом: «З давніх часів нація брала народ за свою основу / Щоб здобути націю, треба знати , що це завдяки здобуттю народу».

Мені давно подобається вірш Нгуєн Бінь Кхіема «Дозвілля»: «Мотика, лопата, вудка / Блукаючи безцільно, не зважаючи на чужі задоволення / Я, будучи дурним, шукаю самотності / Мудрець, вони йдуть у гамірні місця / Восени я їм пагони бамбука; взимку паростки квасолі / Навесні я купаюся у ставку з лотосами; влітку я купаюся в озері / Я п'ю вино в тіні дерева / Дивлячись на багатство та процвітання, це як сон». Автор демонструє глибоке розуміння життя, людей та справ через слово «дозвілля». Для людей похилого віку перше — знайти задоволення в самотності, спокої та свободі від конкуренції: «Я, будучи дурним, шукаю самотності / Мудрець, вони йдуть у гамірні місця» ; Навіть питання їжі та місць для купання ретельно обиралися відповідно до пори року та погоди дня: «Восени їжте пагони бамбука; взимку їжте паростки квасолі / Навесні купайтеся у ставку з лотосами; влітку купайтеся у звичайному ставку», «Ми повинні пити вино в тіні дерева» і, нарешті, дещо просвітлена поведінка мудрої людини: «Бачити багатство та престиж як мрію».

Мабуть, два найпам'ятніші та найкрасивіші рядки у вірші належать до «Я, дурень, шукаю самотності / Мудрець іде до галасливих місць». Ці два рядки Нгуєн Бінь Кхіема втілюють глибокий парадокс в'єтнамської мудрості: «Дурість» тут стосується «мудрості мудрості», відмови від конкуренції та прагнення зберегти свою чистоту; «мудрість» стосується «мудрості дурості», мирської мудрості, гонитви за славою та багатством і марнування свого серця. «Я шукаю самотності» означає вибір спокою, щоб чітко побачити себе та життя. «Той, хто шукає галасливих місць», означає гонитву за шумом, змагання за вигоду та втрату, перемогу та поразку. Таким чином, ці два рядки не лише розрізняють два способи життя, але й натякають на певну міру мудрості та дурості: той, хто знає, як зробити крок назад, щоб відстояти свої моральні принципи, є справді «мудрим».

Ця ретельно написана книга зосереджена на знайомстві з вибраними авторами та творами Кхай Хинга (письменника, одного з двох засновників «Літературної групи «Самостійність»), Чан Тьєу (письменника, члена «Літературної групи «Самостійність»), Чан Банга (режисера, драматурга, дослідника традиційної в'єтнамської опери, члена-засновника Асоціації письменників В'єтнаму), а також 17 письменників, які зараз є членами Асоціації письменників В'єтнаму. Зокрема, Чан Банг (премія Хо Ши Міна з літератури та мистецтва), Тхі Хоанг, Чунг Чунг Донь та Нгуєн Тхой Кха були удостоєні Державної премії з літератури та мистецтва.

Окрім письменника Чунг Чунг Донь, який досяг успіху в прозі зі своїми романами «Загублений у лісі» (премія А на конкурсі романів Асоціації письменників В'єтнаму 1998-2000 років) та «Бойовий солдат» (премія Асоціації письменників В'єтнаму 2000 року, літературна премія АСЕАН 2000 року), мене особливо вразив поет Тхі Хоанг. Тхі Хоанг опублікував десятки поетичних збірок та епічних віршів, здобувши славу під час антиамериканської війни. Перш ніж отримати Державну премію з літератури та мистецтва, він здобув багато інших нагород, зокрема премію Асоціації письменників В'єтнаму 1996 року. Він відомий двома віршами: «Діти граються перед воротами храму» та «Між деревами та небом» . У творі «Діти граються перед воротами храму» він відкриває: «Раптом я усвідомлюю, що діти найкращі / Роблячи день дуже схожим на ранок» . У творі «Між деревами та небом» він написав два вірші, які за життя Фам Тьєн Дуат вважав найкращими: «Небо таке блакитне, що здається вирваним з ядра / Дерева такі зелені, що, здається, крутяться та крутяться». Він також мав дуже нетрадиційний погляд на поезію: «Література загалом і поезія зокрема повинні захоплювати читача, а не переслідувати його. Я підтримую новаторство поезії, але новаторство не означає просто розбиття віршів, руйнування структури, граматики чи використання яскравої мови... Це лише зробило б поезію купою нікчемних слів, не створюючи віршів, які зворушують читача до сліз, і не створюючи віршів, що викликають радість чи смуток, дозволяючи читачам розмірковувати або ділитися своїми почуттями, коли це необхідно».

Дивно, але район Вінь Бао (раніше був частиною району Вінь Бао, а зараз включає комуни Вінь Бао, Нгуєн Бінь Кх'єм, Вінь Ам, Вінь Хай, Вінь Хоа, Вінь Тхінь та Вінь Тхуан у місті Хайфон ), з населенням лише близько 190 000, породив так багато письменників та поетів! Як каже старе прислів'я: «література відображає характер землі», і це, безумовно, правда!

Джерело: https://hanoimoi.vn/van-chuong-tren-que-huong-trang-trinh-726784.html