Щоб займатися журналістикою економічно вигідно на цифрових платформах, хорошого контенту недостатньо...

Щоб займатися журналістикою на цифровій платформі, недостатньо хорошого контенту, це має бути цифровий контент. Тобто високоперсоналізований контент, щоб кожна аудиторія, слухач і читач могли знайти в ньому себе.

Журналіст Донг Мань Хунг вважає, що для того, щоб займатися журналістикою на цифровій платформі, найважливішим для кожного прес-агентства все ж таки є якісний контент.

Таку думку висловив журналіст Донг Мань Хунг, керівник редакційного секретаріату видання «Голос В'єтнаму» , в інтерв'ю газеті «The World and Vietnam Newspaper» з нагоди Дня в'єтнамської революційної преси, 21 червня.

Журналістика шукає рішення у складні часи

Як ви оцінюєте поточну економічну ситуацію в журналістиці?

Можна сказати, що економіка преси є досить складним питанням, пов'язаним з функціями та завданнями преси. Нещодавно епідемія Covid-19 сильно вплинула на соціально-економіку загалом, включаючи прес-агентства. Незважаючи на значні зусилля щодо отримання додаткових доходів для виробництва, багато прес-агентств все ще стикаються з багатьма труднощами.

Це факт, що друковані газети, електронні газети, радіо та телебачення все ще значною мірою залежать від доходів від реклами. Коли «здоров'я» бізнесу має проблеми, це, безумовно, впливає на дохід.

За даними Департаменту преси, якщо раніше доходи від реклами завжди становили понад 60%, а для деяких прес-агентств навіть 90%, то зараз вони серйозно зменшилися, особливо для друкованих газет. Інші джерела доходів від замовлень, виробничих зв'язків та виробничої кооперації також різко скоротилися.

Деяким теле- та радіостанціям довелося закрити свої канали або перейти на редагування та ретрансляцію контенту, щоб компенсувати контракти на контент, які не були поновлені. Звичайно, стикаючись із труднощами, багато медіа-агентств все ще намагаються знайти власні рішення, але в основному тиск все ще великий.

У чому, на вашу думку, причина такої ситуації?

Для цього є багато причин. По-перше, рекламний бюджет бізнесу переходить з основних медіа-агентств на цифрові платформи та соціальні мережі. У 2022 році, хоча реклама на цифрових платформах зросла на 22%, традиційна реклама, така як телебачення та радіо, зменшилася на 4%.

Ще однією проблемою є те, що бюджет на інвестиції в розвиток преси становить менше 0,3% від загальних інвестицій державного бюджету. Насправді не так багато органів управління виділяють бюджет та ресурси на замовлення або підтримку інформаційних агентств у виконанні політичних, інформаційних та пропагандистських завдань.

Звичайно, причина полягає в тому, що деякі прес-агентства не є насправді проактивними у пошуку джерел доходу, підтримки та фінансування, і ще не впровадили цифрову трансформацію для створення доходу на цифрових платформах.

Багато людей задаються питанням, чи варто ототожнювати журналістику з автономією?

Фактично, це два різні поняття, але пов'язані одне з одним. Автономні прес-агентства повинні проводити економіку преси, але не всі прес-агентства, які проводять економіку преси, повинні бути автономними. Тому необхідно чітко визначити механізм автономії в пресі, щоб уникнути непорозумінь або зловживання «автономним механізмом» для досягнення різних економічних цілей.

Наразі, через автономний механізм, багато редакцій призначають журналістам економічні медіа-квоти, що призводить до тиску на робочі місця та доходи, через що автори легко потрапляють у пастку. Іноді журналісти прагнуть економічних контрактів, а не зосереджуються на якості своїх статей.

Ще одним явищем, що виникає внаслідок зловживання механізмом автономії, є ситуація, коли репортери деяких галузевих газет, особливо електронних, «порушують правила», щоб писати статті проти негативу або піару для бізнесу, але насправді це робиться для того, щоб погрожувати та вимагати гроші, вимагати рекламні чи медіа-контракти для особистої вигоди або подавати їх до підрозділу під назвою «годування редакції».

Необхідно розділяти пропагандистські та бізнес-функції

Сьогодні кожне інформаційне агентство все ще виконує подвійну місію. Тобто, виконувати політичні завдання відповідно до принципів та цілей газети, а також займатися економічною роботою, навіть вести бізнес для виживання. Як газета може мати міцні позиції, створити добру основу в інформаційному потоці та водночас забезпечувати економічні завдання журналістики?

Це складне завдання. Згідно із Законом про пресу, інформаційні агентства не мають права розміщувати рекламу в політичних новинних програмах, а деякий пропагандистський контент нелегко приваблює рекламу. Тому ці завдання повинні фінансуватися державою.

Що стосується прес-агентств, вони будуть автономними та знаходитимуть власні джерела доходу на спеціалізованих сторінках та в часових інтервалах для м’яких новин, інформації про соціальне життя та розваг. Тут також необхідно чітко визначити основні національні прес-агентства, радіо- та телеканали, а також місцеві політичні газети, в які необхідно інвестувати та мати бюджети для функціонування. Що стосується каналів та газет, які додаються до їхніх обов’язків, вони повинні знаходити джерела доходу для функціонування, але за жодних умов прес-агентства не повинні відхилятися від своїх принципів та цілей.

На нашу думку, для розвитку прес-економіки необхідно чітко розмежувати пропагандистську функцію та бізнес-функцію преси, а також чітко визначити прес-агентства, які виконують пропагандистські функції та політичні завдання.

Звідти існують політики підтримки та надання інформаційних послуг прес-агентствам для виконання політичних завдань та надання важливої інформації, надаючи пріоритет підтримці ключових прес-агентств, прес-агентств з великим впливом, які працюють ефективно, сприяючи побудові сильного медіакомплексу з широким впливом та впливом у суспільстві.

Що стосується інших прес-агентств, які не виконують пропагандистських функцій, необхідно доопрацювати нормативні акти, щоб ці прес-агентства могли функціонувати як підприємства.

Створення цифрового контенту повністю відрізняється від створення контенту на традиційних платформах. (Ілюстрація: Інтернет)

Щоб прес-агентства могли вести бізнес стабільно та довгостроково, яке, на вашу думку, рішення тут?

Окрім усвідомлення та відповідальності авторів і суворого управління функціональними прес-агентствами, має існувати правова база для реалізації цих питань. Закон про пресу 2016 року містить конкретні положення, що створюють правовий коридор для розвитку прес-економіки, зокрема у статті 21 «Види діяльності та джерела доходів прес-агентств»; статті 37 «Об’єднання у прес-діяльності».

Однак ці правила все ще є неповними та неконкретними, що призводить до плутанини серед інформаційних агентств у їхній діяльності. З іншого боку, вони створюють умови для деяких інформаційних агентств та журналістів, щоб вони могли скористатися ними для скоєння порушень.

Крім того, розгляд журналів як бізнесу призведе до труднощів у контролі та спрямуванні пропагандистського контенту. Якщо вони не є бізнесом, то за якою моделлю функціонують журнали? Це вирішальне питання для виправлення ситуації «газетної трансформації» журналів, «газетної трансформації» загальних електронних інформаційних сайтів, «газетної трансформації» соціальних мереж преси загалом останнім часом.

Також з автономного механізму виникло багато способів допомогти пресі вести бізнес, включаючи асоціації та соціалізацію. Асоціації та соціалізація в пресовій діяльності загалом та радіодіяльності зокрема спрямовані на мобілізацію ресурсів зовнішніх організацій та підрозділів для участі в процесі виробництва прес-продукції.

Таким чином, допомога центральним та місцевим прес-агентствам у зменшенні джерел фінансування, збільшенні ресурсів з точки зору матеріалів, засобів та людських ресурсів у виробничому процесі. Це дуже необхідно і допомогло прес-агентствам отримати більше ресурсів для збільшення виробничих потужностей та отримання якісної прес-продукції.

Однак наразі Закон про пресу чітко не регулює діяльність виробничих об’єднань та виробничої кооперації, тому необхідно мати чіткі правила щодо цієї діяльності в Законі про пресу.

Стаття 37 Закону про пресу 2016 року регулює лише співпрацю у сфері пресової діяльності та не містить положень щодо підприємницької та сервісної діяльності прес-агентств. Пункт 1 статті 37 «Співпраця у сфері пресової діяльності» передбачає, що «Прес-агентствам дозволяється співпрацювати у сфері пресової діяльності з іншими прес-агентствами, юридичними особами та фізичними особами, які мають реєстрацію підприємницької діяльності, відповідно до сфери співробітництва, визначеної законом».

«Не всі прес-продукти, що дослівно публікуються на цифрових платформах, вважаються цифровим контентом».

Якщо дозволено об’єднання лише з юридичними та фізичними особами, які мають реєстрацію підприємницької діяльності, це обмежує можливості об’єднання прес-агентств, особливо у сферах реклами, виробництва програм та виробництва прес-продукції, як це передбачено пунктами b, c, d та dd частини 1 цієї статті.

Положення пунктів 3, 4, 5, 6 статті 37 Закону про пресу 2016 року щодо співпраці у сфері пресової діяльності визначають обов'язки прес-агентств щодо співпраці загалом, без конкретних положень щодо форми (договір про спільне підприємство чи договір про ділову співпрацю...), без конкретних положень щодо порядку, процедур, а також правового коридору, якого необхідно дотримуватися під час здійснення співпраці. Немає конкретних положень щодо умов, можливостей та зобов'язань, які вимагаються від партнера по співпраці, що призводить до явища, коли підприємства змушують пресу продукувати продукцію відповідно до їхнього змісту або занадто глибоко втручаються у етап виробництва, навіть на етапі цензури...

Чіткі та конкретні правила забезпечать об’єктивність та спрямованість у виробництві преси, коли буде взаємозв’язок.

Гарного контенту недостатньо, це має бути цифровий контент

Сьогодні потреби читачів поступово змістилися з паперових газет на цифрові версії. Тож що мають робити прес-агентства, щоб отримати прибуток від цифрового середовища?

Сьогодні преса стикається з жорсткою конкуренцією з боку всіх видів медіа на цифрових платформах. Ця конкуренція виникає як з боку контенту, так і з боку публічного поширення.

Потреба громадськості полягає у використанні інформації різними способами, з багатьма гнучкими способами, що підходять для кожного окремого підходу до інформації. У цей час цифрові платформи чітко демонструють свої переваги над традиційними формами журналістики, такими як радіо та телебачення.

«В економіці преси, якщо продукція преси вважається товаром, то аудиторію та читачів слід вважати клієнтами. Обслуговування клієнтів продуктами, які їм потрібні, а не продуктами, які ми маємо, є головним принципом ринкової економіки».

За допомогою лише смартфона громадськість може задовольнити всі свої потреби: від отримання інформації, спілкування, розваг до задоволення особистих потреб, їм більше не потрібно звертатися до традиційних постачальників інформації, таких як газети.

Тому цифрова трансформація є головним пріоритетом прес-агентств сьогодні, в умовах жорсткої конкуренції з іншими видами медіа на цифрових платформах.

Незаперечно, що цифрове середовище, завдяки системам цифрового контенту, послугам з доданою вартістю в телекомунікаційних мережах, сервісам з оплати за користування спеціалізованим та привабливим контентом тощо, приваблює рекламні доходи.

Щоб вести бізнес на цифровій платформі, прес-агентства повинні мати якісний, привабливий контент, який підходить для громадськості. Наразі деякі прес-агентства в нашій країні спочатку впровадили платну оплату контенту, такі як електронна газета VietnamPlus, VietnamNet, Nguoi Lao Dong, Tuoi Tre Newspaper ... Однак, все тільки на початку, оцінка ефективності цієї діяльності відсутня.

Крім того, інвестування у фінансування та людські ресурси для цифрової трансформації також є питанням, на яке прес-агентства повинні звернути увагу. Прес-агентства повинні мати відповідні технології та рішення, особливо людські ресурси як у сфері технологій, так і у виробництві контенту. Щоб мати змогу займатися журналістикою на цифровій платформі, найважливішим для кожного прес-агентства залишається якісний контент.

Однак, існує проблема, що виробництво цифрового контенту кардинально відрізняється від виробництва контенту на традиційних платформах. Гарного контенту недостатньо, це має бути цифровий контент, який відповідає цифровому середовищу, тобто високо персоналізований контент, контент, у якому може знайти себе кожна аудиторія, слухач і читач.

Як згадувалося вище, в економіці преси, якщо ми розглядаємо продукцію преси як товари, ми повинні розглядати аудиторію та читачів як клієнтів. Обслуговування клієнтів продуктами, які їм потрібні, а не продуктами, які ми маємо, є головним принципом ринкової економіки.

Тут є питання, на якому я хочу наголосити, а саме те, що саме тому, що ми розміщуємо оригінальні прес-продукти на цифровій платформі, це не вважається цифровим контентом. Цифрові прес-продукти потрібно редагувати, інсценувати, навіть повністю переписувати, щоб вони підходили для цифрової аудиторії, тих, кому потрібно використовувати інформацію різними способами, з багатьма гнучкими способами, що підходять для кожного індивідуального підходу до інформації.

Ще один фундаментальний момент полягає в тому, що чинний Закон про пресу не визнає цифрові продукти як жанр преси. Тому необхідно доповнити, скоригувати та внести зміни до Закону про пресу, а також одночасно доповнити технічні та економічні стандарти для творчої діяльності та виробництва контенту в цифровому середовищі, створивши правовий коридор для сприятливого розвитку цифрового контенту.

Дякую!

Джерело