Розшифровка стародавнього морського шляху, який колись перетворив Хойан на ворота у світ

Стародавній морський шлях через Хойан колись був головною артерією торгівлі між Сходом і Заходом, що зробило В'єтнам найжвавішим міжнародним торговим напрямком у регіоні.

У 16 столітті, коли перші вітрила португальських, китайських та японських купців замайоріли на хвилях Центрального В'єтнаму, Хойан незабаром став жвавими воротами до світу . Цей стародавній торговий порт був не лише місцем обміну товарами, а й точкою зближення культур, галузей промисловості та морських знань з усього світу. Розшифровка стародавнього морського шляху, який колись з'єднував Хойан зі світом, — це подорож назад у золотий вік морської торгівлі Південно-Східної Азії, коли В'єтнам грав роль мосту між Сходом і Заходом в епоху торговельних суден, що виходили в море.

З XV-XVI століть, разом із ослабленням торговельних шляхів на континентальному Шовковому шляху, західні морські держави, такі як Португалія, Нідерланди та Іспанія, почали досягати Азії морем. Вони пройшли через Індійський океан, обігнули Малаккську протоку та вийшли у Східне море, де з'явився ідеальний пункт зупинки: Хойан. Розташований у нижній течії річки Тху Бон, з гирлом Дай та глибоким портом, посеред морського шляху, що з'єднує Японію - Китай - Південно-Східну Азію - Індію, Хойан став важливою «транзитною станцією» для міжнародних торговців. У стародавніх португальських записах XVI століття це місце називалося «Файфо», звичним пунктом призначення для торговельних суден, що перевозили шовк, кераміку, перець, агарове дерево, золото, срібло, залізо та сталь.

Торговий порт Хойан вважається «Сінгапуром досучасної Азії». Фото: Куок Ле.

Під час свого розквіту в 17 столітті торговий порт Хойан вважався «Сінгапуром досучасної Азії». Японські купці називали його «портом Хойан», створюючи власний район з десятками традиційних дерев'яних будинків, знаменитим японським мостом та жвавими торговими постами. У той же час китайці заснували район Мінь Хыонг, побудувавши кантонський, фуцзянський та чаочжоуські актові зали, привнісши власні архітектурні стилі та фестивалі. Тим часом португальські та голландські купці також обрали це місце для обміну товарами, надсилання листів і навіть створення складів. Документи зафіксували, що голландські кораблі Ост-Індської компанії колись зупинялися в Хойані, щоб купити сирий шовк і цукор, а японські купці привозили перли, мідь, мечі та предмети розкоші з Нагасакі.

Морські шляхи, що з'єднували Хойан зі світом, мали простягатися від узбережжя В'єтнаму через острів Хайнань, вниз по Малаккській протоці до індійського порту Гоа, а потім далі на Близький Схід та до Європи. Саме завдяки цьому маршруту товари Дай В'єт вперше з'явилися на складах Лісабона чи Амстердама. З Хойана кераміка та шовк Чу Дау пакувалися в дерев'яні ящики та експортувалися до Японії, тоді як срібло, сірка та залізо з Японії надходили до порту Файфо для розповсюдження по всьому континенту Індокитай. Саме ця міжнародна торгівля зробила Хойан важливим «вузлом» у першій глобальній торговельній мережі людства – мережі, яку історики називають «ранньою глобалізацією».

Хойан залишається живим свідченням того часу, коли В'єтнам зробив свій внесок у формування глобалізованого світу на початку історії людства. Фото: Куок Ле.

Цей стародавній морський шлях мав не лише економічне значення, але й спосіб поширення культури та знань. Поряд з товарами, жителі Хойана в той час перейняли японську дерев'яну архітектуру, китайські керамічні техніки та португальські торговельні стилі – елементи, які поєдналися разом, створюючи багатошарову ідентичність Хойана, яку відвідувачі й сьогодні можуть побачити на кожному черепичному даху, провулку та народному фестивалі. Багато дослідників вважають, що саме ця відкритість та «глобальний» характер допомогли Хойану підтримувати своє процвітання протягом понад двох століть, незважаючи на те, що він не був пов'язаний з центром королівської влади.

Однак у 18 столітті, із замуленням Куа Дай та появою Дананга як нового військово -торговельного порту, міжнародний судноплавний шлях поступово відійшов від Хойана. Колись гамірне портове місто поступово затихло, іноземні кораблі більше не ставали на якір, як раніше, і Хойан повернувся до статусу мирного міста на річці Тху Бон. Але саме цей «сон» допоміг Хойану зберегти недоторканий вигляд торгового порту 17-18 століть, і сотні років потому це місце було внесено до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Сьогодні «розшифровка» стародавнього морського шляху, який колись з’єднував Хойан, — це не лише історія підводної археології чи стародавніх торгових карт, а й спосіб глибше зрозуміти дух обміну та інтеграції, який протікає у жилах в’єтнамського народу протягом сотень років. На річках, які колись відображали силуети торгових кораблів із земель, що знаходилися за тисячі миль від нас, Хойан досі є живим свідченням періоду, коли В’єтнам, завдяки своєму стратегічному розташуванню та відкритому баченню, сприяв формуванню глобалізованого світу на початку історії людства.

Джерело: https://khoahocdoisong.vn/giai-ma-tuyen-hang-hai-co-tung-bien-hoi-an-thanh-cua-ngo-the-gioi-post2149067611.html