Кольори кхмерської культури в Ан-Джанг - Частина 1: Кхмерські пагоди - душа села

Через незліченні зміни кхмерський народ не лише зберіг свою традиційну ідентичність, але й активно інтегрувався та зробив свій внесок у місцевий розвиток. У цій серії з п'яти частин ми відвідуємо села, хутори та храми, зустрічаючись з ченцями та кхмерами, щоб послухати прості, але незмінні історії культури, яка продовжує зберігатися та поширюватися посеред потоку сучасності.

Коли ми думаємо про кхмерську культуру, перше, що спадає на думку, це образ величних золотих храмів, їхні вигнуті дахи яких здіймаються в блакитне небо. Ці храми – це не просто місця поклоніння, вони є серцем культури, душею сіл і духовним якорем кхмерського народу.

Від Ратья Гіа до вершини Та Па, від низинних сіл до вітряних гірських схилів ми вирушили в подорож , щоб відкрити для себе безліч храмів. Кожне місце розповідає свою власну історію, просту, але пронизану сильним почуттям спільноти.

Головна зала пагоди Сок Вен Мой (Го Куао) побудована в унікальному архітектурному та скульптурному стилі, що несе на собі відбиток кхмерського буддизму Тхеравади. Фото: ДАНЬ ТХАНЬ

Унікальна архітектура

Пагода Ланг Кат, яку називають «живим скарбом» кхмерської громади прибережного міста, втілює глибоку історичну та культурну глибину. Шановний Лонг Фі Єн, настоятель пагоди Ланг Кат, провів нас через різні споруди на її величезній території площею понад 10 000 квадратних ^метрів . Побудована в 1412 році, пагода Ланг Кат повністю відображає особливості буддизму Тхеравади в кхмерській культурі. Головна зала, помешкання ченців, лекційна зала, ступа тощо покриті блискучою золотою фарбою, прикрашені вишуканими візерунками та рельєфами.

Побачивши наш інтерес, шановний Лонг Фі Єн з гордістю продовжив: «Пагода Ланг Кат — це місце поклоніння, а також свідок багатьох історичних злетів і падінь. Протягом поколінь пагода зберігала тут суть кхмерської культури. У 1994 році Міністерство культури та інформації (нині Міністерство культури, спорту та туризму) визнало пагоду національною історико-культурною реліквією».

Покинувши пагоду Ланг Кат, ми повернулися до комуни Трі Тон, де пагода Та Па розташована на вершині високого пагорба, подібна до квітки лотоса, що розквітає серед хмар Семи гір. Здалеку пагода ніби ширяє в повітрі, її відображення відкидається на пишний зелений ліс. Захоплені красою пагоди, ми навіть не встигли похвалитися нею, як почули вигук пана Тхач Чанх Рі, туриста з Вінь Лонга : «Побачивши її на власні очі, пагода справді прекрасна. Вигнутий дах, рельєфи та візерунки відображають багату культуру кхмерського народу, а розташована вона серед величних гір — вона дуже унікальна».

Відвідуючи пагоду Та Па, ми були вражені головною залою, яка займає понад 1300 квадратних метрів і підтримується 120 бетонними колонами висотою від 5 до 18 метрів. Преподобний Чау Сунг, настоятель пагоди Та Па, пояснив, що пагоду було збудовано в 1999 році, спочатку як просту солом'яну хатину. Після чотирьох реставрацій, до кінця 2019 року, вона набула нового, просторого та спокійного вигляду, зберігаючи при цьому сильні культурні особливості кхмерів. Всі витрати на будівництво були понесені послідовниками буддизму. У 2020 році було додано 70-метрові сходи, які з'єднують підніжжя гори з вершиною, немов стрічка, що звивається крізь пагорби. «Горбиста місцевість надзвичайно ускладнювала будівництво. Матеріали доводилося транспортувати вгору по горі, а риштування будували з бамбука та обв'язували старими шатами. Але саме ця складність створила гармонійний, просторий та спокійний простір у пагоди», – з гордістю згадував преподобний Чау Сунг.

У провінції Анзянг наразі налічується 142 кхмерські буддійські храми Тхеравади. За словами Дань Тхань Дата, мешканця комуни Дінь Хоа, який має майже 10-річний досвід будівництва кхмерських храмів, сучасні храми все ще зберігають традиційний стиль: вигнуті дахи, золотий колір та вишукані рельєфи, але використовують нові техніки та сучасні матеріали для підвищення довговічності та естетики. «Традиційно архітектурний стиль храмів завжди полягав у створенні священного та мирного простору», – сказав пан Дат.

Те, чим поділився пан Дат, стало зрозумілішим, коли ми прибули до комуни Го Куао – мирного краю, де з’явилася нова пагода Сок Вен, одночасно велична та урочиста. Нас вразив триярусний вигнутий дах головної зали, фігури зміїв Нагів та звивисті хвости драконів, які ніби захищали священне місце. Рельєфи Гаруди та Кайнора були яскраво-живими, ніби рухалися у світлі. На стінах картини, що зображують життя Будди, провели нас у духовні та культурні глибини кхмерського народу...

Кхмерські храми є місцем проведення великих фестивалів, таких як Чол Чнам Тмай, Сене Долта та Ок Ом Бок. Фото: DANH THÀNH

«Ритм» села.

Протягом поколінь кхмерські храми були не лише місцями поклоніння для ченців, а й культурними центрами, де молодь у селах вивчала кхмерську мову, буддійські писання, моральні принципи та культурні традиції. Традиційні свята, такі як Чхол Чнам Тхмай, Сене Долта та Ок Ом Бок, пов'язані з храмами, стаючи нагодою для возз'єднання та згуртування громади. Шановний Дань Лан, постійний віце-голова Асоціації солідарності патріотичних ченців провінції, розповів: «З часів меліорації земель та заселення храм був місцем притулку, де навчали дітей кхмерській мові, зберігали стародавні палійські писання та організовували великі щорічні церемонії».

Історії, розказані шановним Дань Ланом, – це не просто спогади, вони й досі яскраво присутні в житті кхмерського народу. У пагоді Сео Кан у комуні Вінь Хоа діти старанно вивчають кхмерську писемність біля дошки. Чекаючи, поки його онук закінчить урок, пан Дань Туонг, який проживає в селі Сео Лунг А, поділився: «Коли я був дитиною, я також вивчав тут писемність, а тепер черга мого онука. Пагода – це місце, куди я повертаюся в часи радості та смутку, місце, до якого я був прив’язаний усе своє життя».

У пагоді Ка Нунг у комуні Дінь Хоа, ще до того, як сонце встигло пробитися крізь вигнутий черепичний дах, звук ранкових співів лунав по всьому храму. У дворі понад 20 буддистів старанно виконували волонтерську роботу: одні підмітали листя, доглядали за рослинами, інші готували їжу. Пані Тхі Х'єу (66 років), яка мешкає в селі Хоа Ми, комуна Дінь Хоа, повільно розповідала, тримаючи мітлу, щоб змітати опале листя: «Я живу сама, без чоловіка та дітей. Двадцять років я щодня приходжу до пагоди, роблячи все, що можу. Пагода — це як мій другий дім. Тут я почуваюся дуже спокійно». Як і пані Х'єу, пан Дань Дьєн (51 рік), який мешкає в селі Хоа Хон, комуна Дінь Хоа, часто приходить волонтерити та пропонувати чернецтам їжу. «Моя родина пов’язана з цією пагодою вже багато поколінь. Волонтерство — це мій спосіб підтримувати цей зв’язок. Я також сподіваюся, що колись тут покладуть мій прах — місце, яке, на мою думку, є мирною гаванню», — сказав пан Дьєн, і його голос пом’якшився серед далекого дзвону дзвонів пагоди.

Сучасне життя змусило молодих кхмерів навчатися та працювати далеко від рідних міст. Часті відвідування храмів, як у минулому, вже не є звичним явищем. Проте, під час великих свят натовпи людей повертаються. Зв'язок між кхмерським народом та їхніми традиційними храмами залишається міцним, тривалим та священним, як вигнуті черепичні дахи на тлі південного неба. Преподобний Дань Тхуєн, заступник настоятеля храму Ка Нунг, сказав, що 15-го та 30-го числа місячного місяця храм приймає 30-50 вірян, які приходять, щоб запропонувати їжу, співати священні писання та виконувати благодійну роботу. Особливо під час великих свят, таких як Чол Чнам Тхмай та церемонія підношення одягу, храм приймає тисячі вірян звідусіль, створюючи яскравий культурний гобелен.

Ми покинули пагоду Ка Нунг, коли сонце вже сідало. Храмові дзвони задзвонили наприкінці дня, ніжне нагадування про традиції, мораль та незмінний зв'язок між релігією та життям. Хоча часи змінюються, пагода залишається міцним духовним якорем, місцем, яке зберігає культурні та духовні цінності кхмерського народу.

(Продовження буде)

Д.ТАНХ - Б.ТРАН - Т.ЛАЙ

Джерело: https://baoangiang.com.vn/sac-mau-van-hoa-khmer-o-an-giang-bai-1-mai-chua-khmer-linh-hon-cua-phum-soc-a426107.html