Епічна поема «Дорога до В'єтбаку» – це короткий опис важкої та небезпечної подорожі президента Хо Ши Міна до зони опору В'єтбаку на початку боротьби проти французького колоніалізму. У творі також висвітлюється блискуче керівництво президента Хо Ши Міна та Центрального Комітету серед незліченних труднощів, перетворення небезпеки на безпеку, перехід від оборони до контратаки та досягнення блискучого успіху в тривалому опорі. Шлях, яким пройшов президент Хо Ши Мін, хоча й був надзвичайно секретним, залишався близьким для народу, повністю приховуючи його від пильних очей ворога.
У ті важкі дні вся нація всім серцем боролася за опір. Образ мужніх і доблесних партизанів річок Тхао та Ло, які день і ніч працювали всіма засобами, щоб боротися з ворогом і зупинити його, з нетерпінням чекаючи безпечного переходу президента Хо Ши Міна до зони опору, досі яскраво сяє в «Епосі про річку Ло» покійного композитора Ван Цао та «Партизани річки Тхао» покійного композитора До Нхуана.
З простих слів і дій президента Хо Ши Міна дорогою до зони опору В'єтбаку, автор створив його яскравий та автентичний портрет. Епічна поема складається з чотирьох розділів: Розділ I «Давня земля пробуджує слова президента»; Розділ II «Бурхливі дні Чу Хоа»; Розділ III «Похилі ворота Єн Кієна»; Розділ IV «Шлях до Предків, яким йшов президент Хо Ши Мін», висвітлено.
«Не народжений з небес»
Не підірваний з землі
На відміну від того, щоб вмикати та вимикати його вдень і вночі.
Є стежки, що приховують багато таємниць.
Все ще мовчки розпалюючи багаття всюди.
Світло від мудрості серця.
Дядько Хо привіз його з собою до В'єт Бака.
Дух гір і річок, що прагне незалежності для майбутніх поколінь.
Дитина сидить, заглиблена в думки, біля лісового села Ко Тьєт.
Хурма розправляє гілки, викликаючи ностальгію, її зелене листя ніжно коливається.
Колись тут дядько Хо часто тренувався.
Затяжний аромат зберігає поетичний настрій.
«Світло часу золотить хід історії».
Новизна цієї епічної поеми полягає в тому, що вона відкрила та зобразила народ Фу Тхо, який був багатим на патріотизм, стійким у боротьбі з ворогом, а також захищав і піклувався про дядька Хо. Місця, які він відвідував і зупинявся під час свого перебування у зоні бойових дій В'єтбак, що нині є історичними пам'ятками, такими як Ко Тьєт, Чу Хоа та Єн Кьєн, будуть збережені та шановані вічно.
Мабуть, найвдалішою частиною цієї епічної поеми є розділ I «Пробудження слів вождя». Дорогою до В'єтбаку дядько Хо зупинився і пробув там 15 днів. І саме тут він назвав вісьмох кадрів, які його супроводжували, «Довгостроковою війною опору – безперечно переможною». Ця його воля та рішучість надихнули в'єтнамський народ. І справді, довгострокова війна опору стала символом сили волі, історично значущим рішенням, яке призвело до гучної перемоги при Дьєнб'єнфу , яку відзначили в усьому світі.
У цих строфах, які «втілюють» роздуми та думки про важкі дні, проведені дядьком Хо в Ко Тьєті, також видно, як ландшафт і свідомість людей зберігають і примножують це священне місце пам'яті, «відкрите» та освітлене.
А в розділі II:
«Ніч Чу Хоа»
Волосся дядька Хо стало ще сивішим.
Коли вони побачили, як люди в паніці бігають навколо.
Як нам уникнути небезпеки?
У хаотичній ситуації
Глибока прихильність до Нього
Ніч не дає спати всьому небу.
Директива
«Врятуйте людей, врятуйте націю».
Згідно з цією директивою, люди всієї країни, особливо люди землі предків, об'єдналися у своїй рішучості повстати: «Під бамбуковими живоплотами, пагорбами та очеретом / Ліс Червоного Журавля, запропонований королю / Партизанські загони річок Тхао та Ло / Об'єднані в одному серці, армія та люди Праведності / Створюючи укріплення, щоб стримувати лютого ворога / Жіночий партизанський загін Мінь Ха, сповнений рішучості боротися до смерті...» Ці вірші, переплетені з оповіддю, дозволяють нам уявити шлях, який дядько Хо пройшов до В'єт Бак, щоб очолити війну опору, і перші дні опору в Фу Тхо були не менш важкими та запеклими.
Стоячи тут, дядько Хо сказав: «Відходячи, я завжди пам’ятатиму / Обіцяю повернутися до короля Хунга». Це також була його обіцянка своїм предкам, усій країні, що «відходячи», він одного дня повернеться, принісши перемогу.
Поет Нгуєн Дінь Фук дуже ретельно зобразив образ Президента якомога яскравіше протягом тих безсонних ночей, проведених у турботах про країну. У розділі III:
Завершуючи цю епічну поему, розділ IV, у творі «Шлях, яким іде Земля Предків», поет Нгуєн Дінь Фук знову освітлює серце та дух народу Землі Предків їхніми обіцянками дядькові Хо та діями, що випливають із глибини їхніх сердець.
Через цю епічну поему ми можемо побачити героїчний дух усієї нації в перші дні палкого опору. «Таємний і містичний революційний шлях, яким пройшов дядько Хо, став легендою в моїй свідомості, і в цій епічній поемі, своїм смиренним і щирим серцем, я з повагою пропоную її дядькові Хо, назавжди наслідуючи його приклад» - Цитата поета Нгуєн Дінь Фука.
Джерело: https://baobackan.vn/truong-ca-duong-bac-len-viet-bac-post71012.html
![[Оновлення] Церемонія оголошення про об'єднання адміністративних одиниць провінційного та комунального рівня в провінціях Тхай Нгуєн та Баккан](https://vphoto.vietnam.vn/thumb/402x226/vietnam/resource/IMAGE/2025/6/30/0de85cb56da843d897e30016b57b1412)
Коментар (0)