Новаторське дослідження розкрило таємницю гігантських піщаних курганів глибоко на дні Північного моря, біля узбережжя Норвегії.
Сейсмічні дані та зразки гірських порід показують, що ці структури шириною в квадратний кілометр затонули мільйони років тому, виштовхуючи на поверхню стародавній, менш щільний «бруд».
Це відкриття не лише ставить під сумнів сучасне геологічне розуміння, але й відкриває нові перспективи для майбутніх варіантів зберігання вуглецю.

Розшифровка таємничого походження
Вчені давно знають про існування цих курганів, але досі не дійшли згоди щодо їхнього походження. Було висунуто багато теорій, починаючи від зсувних відкладень і закінчуючи виштовхуванням пісковика та продавлюванням бруду крізь крихку породу.
Тепер, використовуючи передові тривимірні сейсмічні набори даних та зразки гірських порід, зібрані в північному регіоні Північного моря, дослідники провели детальне дослідження курганів та навколишньої території.
Результати показали, що ці структури були оточені старішим шаром бруду низької щільності, що в основному утворився зі скам'янілостей стародавніх мікроорганізмів.
Примітно, що хімічний склад курганів схожий на сусідні піски, які з'являються пізніше в геологічному літописі.
У деяких місцях кургани з'єднані з цими пісками через тріщини в скелі, що свідчить про те, що вони утворилися з молодших пісків, які просіли під старішим, легшим мулом.
«Питушні піски» порушують закони геології
Це явище «пливунів» порушило очікувані закономірності в геологічному літописі. Зазвичай старіші шари гірських порід поховані глибше, ніж молодші шари осадових порід, створюючи чітку хронологію формування ландшафту.
«Це відкриття розкриває геологічний процес, якого ми ніколи раніше не бачили в такому масштабі», — сказав Мадс Хуузе, геофізик Манчестерського університету (Велика Британія) та співавтор дослідження.
Ми знайшли структури, де щільний пісок занурювався в легші відкладення, що піднімалися над поверхнею піску, порушуючи звичайні шари та створюючи гігантські кургани під водою.
Дослідники припускають, що землетруси або зміни тиску могли спричинити те, що пісок почав діяти як рідина, дозволяючи йому протікати крізь тріщини на морському дні та ковзати під затверділим мулом. Ці великі, заглиблені кургани називаються «сінкітами», а підняті грязьові плоти — «флоатитами».
Це дослідження демонструє, що рідини та осади можуть рухатися крізь земну кору несподіваними способами, за словами пана Хуузе.
Потенціал для зберігання вуглецю
Спочатку команда досліджувала ці кургани як потенційні місця для зберігання вуглекислого газу. Розуміння геологічної структури має вирішальне значення для забезпечення безпеки та ефективності будь-яких зусиль щодо зберігання вуглецю в цьому районі.
Розуміння того, як утворюються ці синкіти, може кардинально змінити спосіб оцінки підземних резервуарів, їхньої герметизації та міграції рідини.
Це ключові елементи технології уловлювання та зберігання вуглецю, що відкриває надію на ефективніші рішення у боротьбі зі зміною клімату.
Джерело: https://dantri.com.vn/khoa-hoc/ven-man-bi-an-cau-truc-thach-thuc-hieu-biet-ve-dia-chat-duoi-day-bien-bac-20250713160651428.htm
Коментар (0)