Розкриття «прихованих» ресурсів
Щороку в'єтнамське сільське господарство виробляє сотні мільйонів тонн побічної продукції – від соломи, рисового лушпиння та багаси з цукрової тростини до морепродуктів. Значна частина цього залишається на полях або переробляється вручну, що призводить до значних відходів та негативного впливу на навколишнє середовище. Тим часом у багатьох країнах саме ці побічні продукти стають сировиною для багатомільярдних галузей промисловості, від виробництва добрив та біопалива до косметики та охорони здоров'я. Проблема полягає не в потенціалі, а в технологіях. Щоб перетворити «відходи» на ресурси, в'єтнамському сільському господарству потрібен потужний поштовх від вітчизняних технологій – рішень, які підходять для місцевих умов та є економічно ефективними для бізнесу та кооперативів. Щодо цього «прихованого» ресурсу, доцент доктор Дао Тхе Ань з В'єтнамської академії сільськогосподарських наук заявив:
«Сільськогосподарські побічні продукти з таких секторів, як вирощування сільськогосподарських культур, тваринництво, лісове господарство та рибальство, становлять приблизно 156,8 мільйона тонн щорічно. Це дуже великий обсяг, але наразі використовується лише близько 30%. Тому їх не слід вважати побічними продуктами, а радше ресурсом, який необхідно ефективно використовувати, уникаючи відходів та забруднення навколишнього середовища. Наразі, хоча існує багато передових технологій, більшість з них закордонні та є дорогими, що ускладнює їх застосування в'єтнамським підприємствам. Тому необхідно широко поширювати вітчизняну науку і технології, особливо серед кооперативів та фермерських господарств».
Вітчизняні технології – рішення проблеми вартості.
Практичний досвід показав, що в'єтнамський бізнес відіграє дедалі важливішу роль у просуванні вітчизняних технологій, поступово вирішуючи проблеми вартості та застосовності. Останнім часом багато компаній у секторах біотехнологій та машинобудування успішно розробили лінії переробки побічних продуктів, вартість яких становить лише 40-50% порівняно з імпортними технологіями.
Типовими прикладами є системи переробки гною тваринництва на біогаз або процеси виробництва пелет з тирси, що значно знижує витрати енергії для ферм. Багато стартапів також сміливо досліджують нові ідеї: перетворення рисового лушпиння на біобатареї та використання побічних продуктів морепродуктів для виробництва повністю біорозкладних біопластиків.
За словами доцента доктора Дао Тхе Аня, ці кроки не лише сприяють зменшенню забруднення, але й відкривають ринок для експорту екологічно чистої продукції – галузі, яка привертає міжнародну увагу та має високу комерційну цінність.
«Наразі, згідно з новим Законом про науку і технології, місцевим органам влади виділятимуться окремі бюджети для впровадження інноваційної діяльності на практиці. Для бізнесу ми рекомендуємо гнучкий механізм для цієї діяльності, оскільки це нова сфера, багато інноваційних продуктів наразі не мають конкретних технічних стандартів, а розробка стандартів потребуватиме часу. Тому місцевим органам влади слід дозволити проводити пілотні програми інновацій на рівні провінцій, тим самим сприяючи застосуванню інновацій відповідно до фактичних умов кожного населеного пункту».
Експериментальна політика – важіль для інновацій.
Перетворення побічних продуктів сільського господарства на цінні ресурси є ключовим фактором для просування циркулярної економіки в сільському господарстві. Низькозатратні технологічні моделі вітчизняного виробництва доводять свою ефективність, але їх масштабування вимагає своєчасної політичної підтримки та механізмів тестування на місцевому рівні. Коли підприємства, вчені та фермери працюють разом, побічні продукти, які, здавалося б, викидаються, можуть стати новими економічними активами, генеруючи додатковий дохід, мінімізуючи вплив на навколишнє середовище. Це неминучий шлях для сільського господарства В'єтнаму до наближення до світових екологічних стандартів.
Джерело: https://baolaocai.vn/cong-nghe-noi-dia-and-bai-toan-tan-dung-phu-pham-nong-nghiep-hieu-qua-post649753.html
Коментар (0)