Повернення втрачених картин Індокитаю

З нагоди 100-річчя від дня народження покійного художника Чан Фук Зуєна (1923 - 1993), у липні минулого року до В'єтнаму здійснено змістовну зворотну подорож зі скарбницею спадщини відомого художника з Індокитайського коледжу образотворчих мистецтв із роботами, забутими на десятиліття у Швейцарії, що продовжують розкривати історію репатріації в'єтнамських картин.

Я ПОВЕРТАЮСЯ

До Тран Фук Зуєн, відомі роботи відомої художниці Ле Тхі Луу, випускниці Індокитайського коледжу образотворчих мистецтв (3 клас), також мали щастя отримати велике повернення, згідно з її бажанням. Це були 8 картин, виконаних шовком та олією, і 2 копії робіт художниці Ле Тхі Луу, які були подаровані пану та пані Ле Тат Луєн паном Нго Тхе Таном, чоловіком художниці Ле Тхі Луу, 8 травня 1994 року, разом з багатьма фотодокументами, рукописами поезії та автографами художниці. Всі ці артефакти були подаровані паном та пані Ле Тат Луєн керівництву Музею образотворчих мистецтв міста Хошимін у центрі Парижа (Франція), що було дуже зворушливо. Крім того, було 9 картин, виконаних шовком та олією (8 робіт, створених художницею Ле Тхі Луу, та 1 робота, створена паном Нго Тхе Таном), що належать до приватної колекції пана та пані Ле Тат Луєн, які також були подаровані Музею образотворчих мистецтв міста Хошимін. Усі роботи ретельно зберігаються та доставляються до В'єтнаму повітрям для забезпечення безпеки.

Коштовні роботи «Чо ем кон кат», «Тхуонг йеу» та «Нхі к'єу» художника Ле Тхі Луу, подаровані Музею образотворчих мистецтв міста Хошимін, привезені з Парижа, Франція.

КВІНЬ ТРАН

Ще одна доля повернула відомого художника Тран Фук Зуєна на батьківщину, як сказав колекціонер Фам Ле Колекшн: «Під час життя за кордоном ми завжди пам’ятали нашу батьківщину та любили в’єтнамське мистецтво, тому почали колекціонувати в’єтнамське мистецтво з 2015-2016 років. Оскільки у нас не було дітей, лише двоє онуків жили у Франції, коли пан Зуєн помер, його роботи були забуті на складі. Люди були змушені виставляти їх на продаж, бо це було частиною обов’язків юристів тут, вони мали з’ясувати, хто є спадкоємцями, та знайти спосіб продати та поділити майно».

Колекціонер Фам Ле розповів: «Коли ми зустрілися з ними, ми попросили купити ці роботи, бо це були цінні картини В'єтнаму. Вони сказали нам, що більшість із них вже продано. Однак, через три тижні вони передзвонили та сказали, що покупець приніс їх назад, щоб повісити, але розмір був занадто великим для їхнього будинку у Швейцарії, тому вони більше їх не купували. Серед них була дуже особлива картина пана Дуєна, «Хоа Ан» – висловлення побажання миру для В'єтнаму, зображення трьох дівчат, що представляють три регіони: Північ – Центр – Південь. Знайти таку повну спадщину раннього періоду та протягом усього творчого процесу художника на ранній стадії в'єтнамського образотворчого мистецтва надзвичайно рідко та безцінно».

Нещодавно, завдяки методам та ентузіазму репатріації втрачених в'єтнамських картин, багато цінних картин відомого художника Ле Тхі Луу, разом із роботами «чотирьох індокитайських майстрів» вартістю «мільйон доларів»: Ле Тхі Луу - Ле Пхо - Май Чунг Тху - Ву Цао Дам, знову зустрілися на виставці «Старі душі, дивна пристань» у Хошиміні.

Збирати врожай та...

ГАРНИЙ СИГНАЛ

Колекціонер Фам Ле додав: «Після придбання перших трьох картин пана Дуєна вони виявили, що існує понад 100 інших лакованих картин із повними паперами та книгами. Ми були дуже зворушені, тому що можливість отримати доступ до образотворчого мистецтва Індокитаю дуже складна, оскільки більшість картин цих художників дорогі (як-от квартет Ле Пхо - Май Чунг Тху - Ле Тхі Луу - Ву Цао Дам), або через війну їхні картини та папери були розкидані. Ми вирішили попросити дозволу зустрітися безпосередньо з родиною, щоб одразу ж їх купити, бо зрозуміли, що коли вони вирішили продати, вони не зрозуміли і розділили дві лакові картини на одну роботу. Одну виставили на аукціон, іншу залишили. Це було дуже боляче. Нам довелося знайти спосіб зберегти їх і повернути до країни для майбутніх поколінь».

Колекціонер Лі Дой сказав: «Репатріація картин та творів мистецтва відбувається не лише у В'єтнамі, а й майже в усіх країнах, загалом, у стародавніх цивілізаціях, таких як майя, Месопотамія – Єгипет, Ангкор-Ват, племена в Африці, Австралії..., що доводить, що настав час, коли корінні жителі мають достатній потенціал та інтерес. Репатріація картин також частково демонструє пріоритетність на даний момент. Протягом останніх кількох років і приблизно через 10 років ця репатріація буде ще сильнішою і є справді добрим знаком».

... З любов'ю, дві з багатьох картин покійного художника Тран Фук Дуєна повертаються на батьківщину

Колекція Фам Ле

Ці репатріації показують, що державні музеї також потребують модернізації, збільшення фінансування та механізмів для цього. Раніше Музей образотворчих мистецтв міста Хошимін здійснив репатріацію робіт відомого художника Ле Тхі Луу, а це означає, що це можливо зробити, якщо буде достатньо рішучості та бачення.

Отже, для того, щоб репатріація культурної спадщини більше не була питанням купівлі та повернення її до В'єтнаму окремими особами, вона потребує уваги управлінських органів. Рішення пана Нгуєна Те Хонга, приватного колекціонера з Бакніня , витратити 6,1 мільйона євро (понад 153 мільярди донгів) на придбання золотої печатки імператора Мінь Манга у французького аукціонного дому також є «поштовхом» для управлінських органів культурної спадщини задуматися про соціалізацію, щоб допомогти в'єтнамській спадщині не «кровоточити» на чужих землях.

«Нещодавно уряд дозволив приватному сектору реєструвати національні скарби. Можливо, репатріація в'єтнамських картин також потребує більше політики, механізмів та фінансування з боку уряду, щоб бути більш ефективною та практичною для життя. Хто знає, можливо, на цій подорожі буде більше скарбів для країни, коли більшість прекрасних картин з-за кордону повернуться після тривалої подорожі», – наголосив пан Лі Дой.

Джерело: https://thanhnien.vn/hoi-huong-tranh-dong-duong-luu-lac-18523080821074219.htm