Що було раніше, Куангном чи Куангнам? | ОНЛАЙН-ГАЗЕТА КУАНГНАМ

Назва Куанг Нам виникла в 1471 році. Сучасна адміністративна назва та стандартне написання — «Куанг Нам». Однак, крім цього, досі існує популярне читання «Куанг Ном». Отже, яке читання «Куанг Ном» чи «Куанг Нам» було першим?

Два латинських слова «Куанг Нам» у словнику 18 століття.

Південь, південь і південь

Два слова «Куанг» та «Нам» у назві Куанг Нам написані китайськими ієрогліфами, відмінними від слова «Хюе», яке має бути написано двома китайськими ієрогліфами «Тхуан Хоа», або відмінними від назви « Да Нанг », яка має бути транскрибована двома китайськими ієрогліфами «Да» та «Нанг/Нанг».

Відповідно, починаючи з 1471 року, назва Куангнам писалася китайськими ієрогліфами 廣南 у багатьох в'єтнамських та китайських документах. Навіть у китайських документах XVI-XVII століть писали трьома словами «країна Куангнам».

Два слова «Quang Nam» латинськими літерами з'явилися у зв'язку з формуванням в'єтнамської національної писемності. У першій половині XVII століття «Quang Nam» транскрибували як «Quinan», що не відповідало сучасним повним латинським літерам.

Можливо, що два слова «Куанг Нам» латинськими літерами вперше з’явилися в письмовому вигляді в «Латинському словнику Аннаму» П’єра Піньє де Беена (Bá Đa Lộc Bí Nhu; 1772-1773), а пізніше у «Аннамсько-французькому словнику» Ж. Ф. М. Женібреля (Сайгон, 1898).

Слово «Нам» — дуже важливе слово, яке виражає в'єтнамську національну свідомість — свідомість опору Китаю. Саме завдяки цій свідомості опору протягом тисячоліття китайського панування ми не були асимільовані чи анексовані до китайської території, як інші малі країни того часу.

Якщо ми вважаємо Китай північною країною, то ми — південна країна. У північній країні є Північний Імператор, а в південній — Південний Імператор (Нам Куок Сон Ха Нам Де Ку — X-XI століття). Якщо ми вважаємо китайські ієрогліфи північними, то маємо південні ієрогліфи (письмо Ном). У Китаї є північна медицина, а в нас — південна медицина (Нам Дуок Тхан Хіеу — XIV століття). Через це Нгуєн Трай дійшов висновку, що «північні та південні звичаї також відрізняються».

Ном — це писемність народів Півдня. Чому її називають ном, а не нам? Це тому, що ном використовується для письма національної мови. Національна мова включає докитайсько-в'єтнамські звуки, сино-в'єтнамські звуки, посткитайсько-в'єтнамські звуки та звуки, які не є сино-в'єтнамськими звуками. Оскільки це національна мова, вона називається «ном», а не «нам» — відповідно до китайсько-в'єтнамської вимови.

Південний вітер, що дме на північ, поділяється на два типи: південний вітер (нам фонг) та південно-східний вітер (дон нам фонг). Однак південний вітер також часто розуміють як південний вітер. У народній пісні співається: «Я молюся до Бога про швидкий південний вітер, / Щоб човен лорда Нгуєна міг плисти гладко».

Згідно з «Хоанг Ле Нят Тонг Чі», армія Нгуєн (Ань) щорічно виходила на бій (Тай Сон) з великим престижем. Щоразу, коли дув південний вітер, жителі міст казали один одному: «Старий Господь іде!». У журналі Ван Уйен «Нам Фонг», випуск 2, том 1, була опублікована пісня «Співаючи на честь південного вітру» у виконанні Дам Сюєн Нгуєн Фан Ланга.

"Мотоцикли Куангнома зникнуть"

Фонетика змінюється з часом. Наприклад, звук «гроші» у слові «hét tiền» змінюється на «hét xiên» і останнім часом молодь вимовляє його як «hét xêng». Ця фонетична зміна має свої власні правила. Ось взаємозв'язок між «t» та «s/x» (tinh - sao, tiền –> xiên), явище опускання «i» в «-ie» (liên - sen, Biển - bà, xiến -> xên). Фонетичні зміни часто починаються в центральних місцях, де відбувається обмін, та серед молоді.

Якщо ми звернемо увагу, то побачимо, що жителі Куангнаму кажуть «з періоду Там Дой», але рідко/не кажуть «з періоду Там Дай». Або літні люди в Дай Ані та Дай Куонг (Дай Лок) кажуть село «Куанг Дой», але рідко/не кажуть село «Куанг Дай». «Куанг Нам» вимовляється як «Куанг Ном», «лам» вимовляється як «лом», «дап» вимовляється як «доп». Чому існує це явище, коли «а» вимовляється як «о» та «о»?

Фонетична транскрипція (написана латиною) мови Куангнам, зроблена західними місіонерами у XVII столітті, показує, що під час вимови мови Куангнам зі звуком «а» додається звук «о».

Священик Крістофоро Боррі, перебуваючи в Данг Чонгу близько 1621 року, почув, як люди кажуть «лам», і написав латинське слово «laom», а голландською мовою він написав його як «Hoa Loam». Це свідчить про те, що слово «lam» на початку 17 століття вимовлялося як «lom». Однак Александр де Родс написав його як «lam» у «В'єтнамсько-португальсько-латинському словнику» (1651).

Китайські ієрогліфи — це вид письма, в якому один ієрогліф можна читати різними способами. Існує багато способів читання в Китаї. Існує багато способів читання в кожній країні китайського культурного простору. Наприклад, одне й те саме слово «культура» з двома китайськими ієрогліфами 文化 китайцями читається як «веньхуа», японцями — «бенка», корейцями — «мунхва», а в'єтнамцями — «ван хоа».

Крім того, китайський ієрогліф у В'єтнамі має 1-2 способи читання, включаючи китайсько-в'єтнамське читання та некитайсько-в'єтнамське читання. Некитайсько-в'єтнамське читання поділяється на докитайсько-в'єтнамське читання та посткитайсько-в'єтнамське читання. Китайсько-в'єтнамська вимова сформувалася за часів династії Тан, люди взяли за еталон VIII століття, створений китайцями, які приїхали до Цзяо Чау, щоб навчати китайським ієрогліфам, використовуючи фонетику Чионг Ань.

Відповідно, китайський ієрогліф 南«нам» має 2 читання: «ном» – це досино-в'єтнамське читання, а «нам» – сино-в'єтнамське читання. Аналогічно, «ђоп» – досино-в'єтнамське, а «ђạп» – сино-в'єтнамське. Випадок «лоум» складніший. Китайсько-в'єтнамське читання «лам» – «лùнг». Звук з римою «унг» виник після «уонг»: тươнг -> чжун, ґіонг/тронг -> чжун. Звуки «ô», «е», що належать досино-в'єтнамській вимові, змінилися на «а» китайсько-в'єтнамської вимови. Отже, римована схема «-ôm», «-ốp» не належить до китайсько-в'єтнамської системи вимови, а звук «ô» стоїть перед звуком «a».

У період північного панування Китай правив і навчав китайським ієрогліфам переважно в дельті Червоної річки, не досягаючи регіону Куангнам. Тому корінне населення Куангнаму не зазнало сильного впливу китайсько-в'єтнамських звуків, все ще зберігаючи багато давніх звуків, що передували китайсько-в'єтнамським звукам, або «старіші» китайсько-в'єтнамські звуки (прізвище читається «во» замість «ву»). Це також причина, чому ми бачимо слово «Чампа», яке західні місіонери в 17 столітті транскрибували як «Ціам» (читається як «Чьєм»).

Жарт «Жителі Куангнаму їздять на роботу на велосипедах» виявляється старшим за «Жителі Куангнаму їздять на роботу на велосипедах».

Джерело