Повний текст промови Президента на зустрічі з видатними журналістами з нагоди 100-річчя Дня революційної преси В'єтнаму

(Chinhphu.vn) - З нагоди 100-річчя Дня революційної преси В'єтнаму (21 червня 1925 р. - 21 червня 2025 р.), вранці 20 червня в Президентському палаці президент Лионг Куонг провів зустріч, присвячену вшануванню видатних журналістів країни. Урядовий електронний інформаційний портал з повагою представляє повний текст промови президента.

Президент Луонг Куонг виступає на зустрічі з видатними журналістами країни - Фото: VNA

– Шановні керівники партії та держави!

– Шановні ветерани-журналісти, видатні журналісти!

– Шановні делегати та гості!

21 червня 1925 року вийшов перший випуск газети «Тхань Ньєн», заснованої лідером Нгуєн Ай Куоком, що ознаменував народження революційної преси В'єтнаму. Відтоді невпинно зростали покоління журналістів та журналісток, які завжди супроводжували славетну революційну справу нації та робили великий внесок у неї.

Сьогодні, з нагоди 100-річчя Дня революційної преси В'єтнаму (21 червня 1925 року - 21 червня 2025 року), в урочистій та теплій атмосфері Президентського палацу, де колись жив і працював улюблений дядько Хо, я був дуже зворушений і радий зустрітися з ветеранами-журналістами – тими, хто, незважаючи на похилий вік, досі плекає пристрасть до професії, досі стежить за кожним кроком змін у країні та продовжує супроводжувати, привносити свою мудрість і досвід у розвиток революційної преси В'єтнаму; а також зустрітися зі 150 видатними журналістами та журналістками, які представляють велику кількість журналістів по всій країні.

Від імені керівників партії та держави я хотів би передати присутнім сьогодні журналістам, а через вас – усім працівникам преси країни мої теплі вітання, сердечні побажання та найкращі побажання. Бажаю журналістам, працівникам преси та всім вам міцного здоров'я, щастя, безмежної творчості та багатьох нових успіхів у вашій благородній кар'єрі.

З цієї знаменної нагоди ми хочемо висловити нашу глибоку повагу, пам'ять та вдячність понад 500 журналістам-воїнам та мученикам, які присвятили та пожертвували своїм життям за славну революційну справу нації; я хотів би висловити свою глибоку вдячність тисячам померлих журналістів, які залишили нам багато цінних журналістських праць, зробивши свій внесок у збагачення революційної журналістики нашої країни.

Зокрема, ми з повагою згадуємо та вдячні за величезний внесок нашого улюбленого дядька Хо – журналіста Нгуєн Ай Куока – великого президента Хо Ші Міна, засновника революційної журналістики В'єтнаму; відкривши нову еру для преси країни, щоб вона завжди відігравала надзвичайно важливу роль у революційній справі нашої партії та нації, як стверджував дядько Хо: «Щодо відповідальності преси, Ленін сказав: Преса – це пропагандист, агітатор, колективний організатор, колективний лідер» [1]. Застосовуючи цю основну ідеологію Леніна, протягом усього свого революційного життя, лідерства та журналістської діяльності, дядько Хо завжди був послідовним: «Для нас, журналістів, перо – це гостра зброя, стаття – це революційне проголошення» [2]. Протягом 100 років становлення та розвитку, під керівництвом дядька Хо та Комуністичної партії В'єтнаму , в'єтнамська революційна преса завжди була відданою та тісно пов'язаною з революційною справою нації, завжди була авангардною силою на ідейно-культурному фронті, пропагуючи, мобілізуючи, заохочуючи, згуртовуючи маси до об'єднання, боротьби за революційні ідеали, за прагнення нації, справді роблячи видатний внесок у великі, великі досягнення історичного значення країни. З самого початку, хоча й ще дуже молоді, незалежно від того, чи діяли вони відкрито чи таємно, і навіть в імператорських в'язницях, революційні газети з абсолютно новим голосом, сповнені бойового духу, мали силу залучати, просвічувати, заохочувати та об'єднувати елітних дітей нації, безпосередньо сприяючи процесу створення Комуністичної партії В'єтнаму разом з трудящими, організовуючи революційні рухи з 1930 року до великої перемоги Серпневої революції 1945 року.

У роки, коли вся нація стійко боролася, з багатьма жертвами та труднощами, проти французьких колонізаторів та американських імперіалістів, міцно захищаючи кордони та території Вітчизни, покоління в'єтнамських журналістів та журналістів супроводжували націю. Багато журналістів йшли один за одним на поле бою, тримаючи в руках ручки та зброю, багато з них героїчно жертвували собою в позі солдата, повністю втілюючи в життя вчення дядька Хо про місію журналістів у війнах опору: «Солдати на фронтах використовують зброю для боротьби з ворогом, друзі використовують ручки для боротьби з ворогом» [3]. Покоління журналістів були присутні на всіх політичних , військових, економічних, культурних, дипломатичних фронтах... за будь-яких викликів та обставин, завжди чудово виконуючи завдання журналістів та солдатів; роблять гідний внесок у славну революційну справу нації, заохочують та мотивують весь народ та армію боротися за захист незалежності, свободи, єдності та територіальної цілісності Вітчизни, за щастя народу та прагнення до соціалізму.

Вступаючи в період розбудови та захисту Вітчизни, наша преса продовжує розвивати свої традиції у війні опору, будучи голосом відповідальності, відданості, чесності та тверезості, роблячи свій внесок разом з усією партією та всім народом у здійснення процесу оновлення з глибоким революційним значенням з 1986 року до теперішнього часу. Протягом майже 40 років, під сильним впливом ідеології оновлення, преса, ядром якої є журналісти та журналісти, подолала багато викликів і труднощів, продовжувала розвиватися, докладала зусиль для правдивого та оперативного відображення життя боротьби, праці та творчості народу, захищала та стверджувала нові чинники, була пильною, мужньо викривала та боролася зі злом, деградацією, корупцією, марнотратством, негативом...; сприяла створенню нового обличчя сучасної, гуманної, національної в'єтнамської революційної журналістики, прагнучи уважно стежити за рухом життя, тісно пов'язана з народом, чутлива до ритму життя, створюючи багато цінних журналістських творів, багатих на реалізм та бойовий дух, дедалі різноманітніших як за змістом, так і за методами вираження, дедалі краще задовольняючи нові потреби громадськості в сучасній журналістиці.

Шановні товариші!

Наша країна переходить у нову еру з палким бажанням перетворити її на багату, процвітаючу та щасливу країну. Це вічна мрія наших предків, нашої нації, і відтепер ця відповідальність лежить на всіх нас; у цій місії та ролі преса завжди повинна бути пильним та надійним супутником, піонером у цій великій справі. Як ви знаєте, за ці роки партія та держава видали та рішуче впровадили важливі та проривні політики. Поряд з великими можливостями та шансами, нам також доводиться стикатися з багатьма труднощами та викликами. Цей контекст ставить дуже важке завдання перед в'єтнамською пресою та журналістами, висуваючи дедалі вищі вимоги, щоб преса була не лише супутником, а й піонером, провісником руху та розвитку життя. З огляду на це, на сьогоднішній теплій та дружній зустрічі я хотів би обговорити з вами, товариші та журналісти, такі питання:

По-перше, протягом усього свого життя, служіння Вітчизні, служіння народу та понад 50 років роботи в газетах, дядько Хо виніс надзвичайно глибокий урок: «Журналісти – це також революційні солдати. Ручки та папір – їхня гостра зброя»[4]. Досягнення революційної преси нашої країни, наші видатні та зразкові журналісти за останні 100 років – все це випливає з глибокого розуміння, вивчення та дотримання цієї поради дядька Хо. Це найфундаментальніший урок про роль, якості та етику, які в'єтнамські революційні журналісти сьогодні та завтра повинні вивчати, практикувати та прагнути дотримуватися.

По-друге, як революційні солдати, – як радив дядько Хо, в'єтнамські журналісти повинні зберігати політичну мужність, професійну етику, серце, бачення та талант; підтримувати полум'я пристрасті до професії, бути вірними революційним ідеалам партії, справі та прагненням нації, а також бути тісно пов'язаними з народом. Це найвища вимога, а також моє особисте побажання журналістам та революційним журналістам; мати змогу створювати справді цінні журналістські роботи, правдиво та оперативно відкривати та відображати правду життя. Безпосередньо брати участь у справі інновацій, сприяючи реалізації прагнення до розвитку багатої, процвітаючої та щасливої ​​країни; Це вимагає від преси, журналістів та журналісток оновлення, прагнення правдиво, яскраво та переконливо відображати нові події, добро, благородство, доброту в житті, і водночас мужньо та суворо засуджувати та критикувати зло, низькість, деградацію, корупцію, марнотратство, негатив, погані звички, вади, соціальне зло, рішуче боротися з неправильними та ворожими поглядами, захищати ідеологічну основу партії, зміцнювати та зміцнювати довіру народу, тим самим активно сприяючи перемозі справи народного будівництва, оновлення та розвитку країни в нову епоху. Я думаю, що саме в цьому полягає особлива бойова сила преси, журналістів та журналісток у нову епоху, як навчав дядько Хо: «Ваші ручки — це також гостра зброя у справі підтримки праведників та викорінення зла».

По-третє, наша преса розвивається в новому контексті, де наука, технології, інновації та цифрова трансформація стають стратегічними опорами, що введуть нашу країну в еру проривного розвитку. Це вимагає від нашої преси усвідомлення цієї неминучої тенденції розвитку, рішучого та термінового впровадження інновацій всебічно, синхронно та відповідно до конкретних законів преси, щоб створювати прес-продукти, що дихають подихом часу, мають креативність та досліджують новий контент і методи вираження. Проактивно опанувати сучасні медіа-тенденції, поступово створювати нову модель революційної преси в період цифрової трансформації, бурхливого розвитку науки, технологій тощо. Це велика справа з багатьма викликами, але вся прес-індустрія нашої країни повинна це зробити, тому що це неминучий шлях, яким має пройти сучасна преса.

По-четверте, я пропоную центральним та місцевим органам, відповідно до їхніх функцій та завдань, проактивно координувати свої дії для дослідження, пропонування та вдосконалення механізмів і політики, створюючи умови для журналістів та журналістів, щоб вони могли заробляти на життя своєю професією, любити її та почуватися впевнено у своїй відданості цій справі. Водночас, продовжувати приділяти увагу навчанню, розвитку, просуванню та вшануванню відданих журналістів та молодих журналістів, щоб створити команду відданих журналістів, відданих своїй професії, справжніх «революційних солдатів на ідеологічному та культурному фронті», як радив улюблений дядько Хо.

По-п'яте, завдяки зусиллям усієї прес-індустрії, керівництва, керівництва та управління Партії та Держави, я сподіваюся і вірю, що ветерани-журналісти, журналісти та зразкові журналісти, з їхнім талантом, досвідом, життєвим та професійним досвідом, ви й надалі будете робити свій внесок у революційну справу та бути духовною опорою, передаючи досвід і творче натхнення поколінням журналістів сьогодні та завтра, допомагаючи їм продовжувати, підтримувати дорогоцінні традиції та виводити в'єтнамську революційну пресу на нові висоти, виправдовуючи очікування та довіру Партії, Держави та народу до нашої благородної журналістської кар'єри.

Ще раз хочу побажати журналістам, видатним журналістам, делегатам та шановним гостям здоров'я, щастя та успіхів.

Щиро дякую.

-----------------------------

[1] Повне зібрання творів Хо Ши Міна, том 12, сторінка 167

[2]SDD, том 14, сторінка 540

[3] Те саме джерело, том 5, сторінка 210

[4] Те саме джерело, том 13, сторінка 466

Згідно з ВНА

Джерело: https://baochinhphu.vn/toan-van-phat-bieu-cua-chu-pich-nuoc-tai-buoi-gap-mat-cac-nha-bao-tieu-bieu-nhan-ky-niem-100-nam-ngay-bao-chi-cach-mang-viet-nam-102250620121626462.htm