«Задихаючись» в економічному плані, перспектива Китаю наздогнати США все ще далека

У гонці між двома найбільшими економічними наддержавами світу були часи, коли здавалося, що Китай ось-ось наздожене США. Але ця перспектива все ще далека від реальності, особливо в нинішніх умовах, коли є ознаки того, що США продовжують випереджати Китай.

У своїй промові на заході зі збору коштів у червні 2023 року в Кентфілді, Каліфорнія (США), президент США Джо Байден підтвердив: «Ми завжди говоримо про Китай як про велику державу, але Китай має значні проблеми».

Навпаки, за словами глави Білого дому, справи в Америці йдуть все краще й краще. Промислова міграція останніх десятиліть є ознакою сили цієї країни.

'Hụt hơi' về kinh tế, viễn cảnh Trung Quốc đuổi kịp Mỹ vẫn còn xa vời

Президент США Джо Байден заявив, що Китай стикається зі значними проблемами. (Джерело: Handelsblatt)

Баланс сил змінюється

Баланс сил у боротьбі за світове економічне та політичне домінування у 21 столітті змінюється. Довгий час здавалося, що зростання Китаю до статусу найбільшої економічної держави світу непереборне.

Але зараз картина не така чітка. Світовий банк прогнозує, що економіка Китаю зростатиме в середньому на 4% на рік до 2030 року, якщо Пекін не проведе масштабних реформ.

Хоча друга за величиною економіка світу може наздогнати США протягом наступних 15 років, вона «не суттєво перевершить їх», сказала Алісія Гарсія Ерреро, головний економіст Азіатсько-Тихоокеанського регіону французького інвестиційного банку Natixis. Вона вважає, що темпи зростання в обох країнах будуть подібними з 2035 року.

Це означає, що «жодна економіка не перевершить іншу», – сказала вона, але також наголосила, що в довгостроковому сценарії існує багато невизначеностей, зокрема негативний вплив швидкого старіння населення Китаю.

Експерт Мікко Хуотарі, голова Німецького інституту досліджень Китаю Мерікс, навіть заявив, що Китай «перебуває на переломному етапі свого економічного розвитку» і попереду його чекає «невдале десятиліття».

Економічне зростання азійської країни тривало понад 40 років, і Захід відіграв у ньому вирішальну роль. Але багато прогнозів свідчать про те, що це зростання добігає кінця.

Економічна гонка між Китаєм та США полягає не лише у збільшенні добробуту в кожній країні. Те, як кожна країна виступає в різних сферах, має прямий вплив на геополітичний вплив двох наддержав та ідеології, які вони представляють, а отже, і на міжнародний порядок.

Чим успішнішим стає Китай в економічному плані, тим більша ймовірність того, що інші уряди політично стануть на бік Пекіна. Чим більш технологічно розвиненим стає Китай, тим менша ймовірність того, що йому доведеться розглядати партнерство з такими країнами, як Сполучені Штати, від яких Пекін залишається технологічно залежним.

Вашингтон завжди прагнув стримувати вплив Пекіна. Тим часом Китай бачить, що Захід перебуває в занепаді, і хоче розширити свій вплив на глобальному рівні.

Політична влада випливає з економічної та технологічної могутності. Але також важливо врахувати, яке становище зараз займають дві наддержави в цих сферах; і як змінився баланс сил.

Пекіну потрібна «нова китайська історія»

З боку США інвестиційні пакети на сотні мільярдів доларів згідно із Законом про скорочення інфляції (IRA), Законом про CHIPS та науку, а також пакетом інвестицій в інфраструктуру, що фінансуються за рахунок нових боргових зобов'язань, створили справжній бум як в інвестиційному секторі, так і в промисловості.

Згідно з даними Білого дому, приватні компанії оголосили про нові інвестиції на суму 503 мільярди доларів за час перебування на посаді президента Байдена. Порівняно з періодом до Covid-19, економіка США зросла на 5,4%, тоді як середнє зростання в інших країнах «Великої сімки» (G7) становило лише 1,3%.

За словами головного економіста Moody's Марка Занді, економічна політика адміністрації Байдена справді успішно швидко повернула економіку до нормального стану після пандемії, сприяючи підвищенню конкурентоспроможності та продуктивності в довгостроковій перспективі. Високий рівень інфляції в США також знизився швидше, ніж очікувалося, і зараз становить лише близько 3%.

Але бум мав і свої негативні сторони. Загальний борг Америки зараз становить 120% ВВП, що вище, ніж в Іспанії, Португалії та Франції.

Однак економіст Занді заявив, що нещодавнє зниження боргу приватних домогосподарств та компаній США є добрим знаком. Він сказав, що економіка США не входить у рецесію, а радше поступово сповільниться після сильного буму.

Світова економіка загалом послаблюється, а попит на продукцію «Зроблено в Китаї» знижується в усьому світі. (Джерело: Cafe Biz)

У Китаї, навпаки, початкова ейфорія швидко зникла після зняття суворих обмежень через Covid-19 на початку грудня. Натомість по всій азійській країні поширюються незвичайні ознаки.

Замість споживання та інвестування, люди та підприємства активно накопичують заощадження. Через це китайська економіка відновлюється повільніше, ніж очікувалося, після пандемії. Крім того, світова економіка загалом послаблюється, а попит на продукцію «Зроблено в Китаї» зменшується в усьому світі.

Нижчий попит у країні та за кордоном спричинив різке падіння споживчих цін у Китаї. У той час як домогосподарства в багатьох інших країнах стикаються з високою інфляцією, в економіці №1 Азії зростають побоювання щодо дефляції. Оскільки споживачі та компанії очікують падіння цін, вони продовжують відкладати інвестиції, тим самим послаблюючи економічне зростання.

Згідно з офіційними даними Пекіна, економіка Китаю зросла на 6,3% у другому кварталі цього року в річному обчисленні. Однак ключовою причиною таких відносно високих темпів зростання є, перш за все, порівняння з аналогічним періодом минулого року, коли тривалий карантин через пандемію паралізував значну частину економіки країни.

Порівняно з першими трьома місяцями 2023 року, зростання ВВП Китаю у другому кварталі склало лише 0,8%. Потужне відновлення Китаю після пандемії тимчасово не відбулося.

Найважливіше — повернути довіру китайських споживачів і бізнесу як вдома, так і за кордоном, вважає професор Сюй Бінь з Китайсько-європейської міжнародної бізнес-школи (CEIBS) у Шанхаї. Для цього Пекіну потрібна «нова китайська історія».

Протягом перших 30 років ери реформ та відкритості високі темпи зростання не лише мотивували китайський народ, а й приваблювали величезні іноземні інвестиції. Але очевидно, що попередня модель зростання країни досягає своїх меж, і це продемонструвала не лише пандемія.

З часів світової фінансової кризи 2008 року економічне зростання Китаю значною мірою зумовлене державними та приватними інвестиціями, які спрямовувалися переважно в інфраструктуру та нерухомість.

Протягом останніх 10 років інвестиційний сектор був основою близько 40% економічного виробництва Китаю. До кризи на ринку нерухомості ринок нерухомості забезпечував чверть економічного виробництва Китаю, як прямо, так і опосередковано. Економісти стверджують, що в довгостроковій перспективі це нестійко.

Тож Китай заявляє, що йому потрібно відмовитися від «ілюзорного зростання» та перейти до «реального зростання». Зараз друга за величиною економіка світу зосереджується на іншому виді інвестицій: менше бетону, більше зелених технологій.

За словами головного економіста британської аналітичної фірми Oxford Economics Луїзи Лу, Китай зараз більше рухається в бік зеленого та технологічного секторів.

Наприклад, завдяки величезним державним субсидіям китайські виробники досягли успіху в світових лідерах у технології акумуляторів, але ще належить з'ясувати, чи зможе галузь працювати прибутково після припинення державних субсидій.

Пекін ще не схвалив жодного значного пакету стимулюючих заходів, що може бути ознакою того, що Китай не лише готовий витримати труднощі економічної трансформації, але й впевнений у своєму успіху.

Джерело