Свекруха принесла до ліжка величезний чорний поліетиленовий пакет, відкрила його та змусила зятя стати на коліна.

Вже пізно шкодувати.

«Люди часто кажуть, що жодна рисова коржик не має кісток, жодна мачуха не любить своїх пасинків. Але сім’я моєї дружини інша. Я бачу, що хоча моя свекруха і мачуха, вона дуже любить свою доньку і наполегливо працює, щоб відправити її до школи у великому місті».

Вона красива та розуміюча. Я також директор у великій компанії, на 10 років старший за неї, представник покоління 8X. Пізніше, коли ми одружилися та народили дітей, оскільки я не хотів, щоб незнайомці заходили до будинку, я попросив свекруху жити зі мною, щоб вона могла доглядати за дітьми, і щомісяця я також давав їй трохи грошей», – почав свої роздуми пан Тан (35 років, з Шанхаю, Китай) у своєму особистому Weibo.

Подружжя попросило свою свекруху приїхати з сільської місцевості, щоб жити з ними, допомагати доглядати за дитиною та при цьому щомісяця платити їм зарплату. Ілюстративне фото.

Однак, все виявилося не таким мирним, як передбачав Ань Тан.

Пані Луу (45 років) – мати дружини пана Ха Ліня (25 років) завжди звикла до сільського способу життя, не вміє користуватися багатьма розумними приладами в будинку, готує солону їжу, іноді занадто переймається, що робить пана Тана не дуже задоволеним.

Особливо щодо турботи про своїх дітей. Хоча пані Лю не висловлювала чітко свого ставлення, вона відчувала відстань між собою та дітьми. Однак, оскільки вона любила своїх онуків, пані Лю залишилася.

«Я хочу виховати свою дитину науково та сучасно, але вона, чесно кажучи, дуже сільська. Моїй дитині цього року виповнюється 2 роки, тому я також планую обговорити з дружиною можливість повернутися в сільську місцевість і відвезти дитину до школи», – додав пан Тан.

Кульмінацією став один день, коли пані Луу вийшла на прогулянку зі своєю онукою, але, на жаль, загубила її. Коли родина пішла шукати її, на щастя, сусід знайшов її саму на дитячому майданчику та привів додому. «Однак мене здивувало те, що моя свекруха сказала, що вона повела свою онуку на ринок, ми шукали на ринку більше 2 годин, дістали камеру, але нічого не знайшли. То що ж насправді з нею сталося?»

Я дуже хвилювався, на щастя, цього разу хтось знайомий мене впізнав, інакше я б не знав, де зараз моя дитина. Я скористався нагодою, щоб розповісти дружині. Після деяких вагань вона погодилася.

Побачивши свою родину в такому стані та розмірковуючи про власну хворобу, пані Лу погодилася повернутися до рідного міста. Ілюстративне фото.

Тож лише через два дні ми з дружиною сіли поговорити з моєю мамою. Ми також тактовно сказали, що дитина вже достатньо доросла, щоб ходити до школи, і, бачачи, що моїй мамі тут важко, ми хочемо, щоб вона повернулася в село та насолоджувалася старістю. Здавалося, моя мама щось усвідомила, і, мабуть, відчула провину за втрату онуки, тому погодилася.

«Ми планували, що вона залишиться ще на 3 дні, щоб на вихідних, коли у нас з чоловіком буде вихідний, ми могли забрати її з дітьми до рідного міста», – згадував пан Тан.

Однак протягом наступних 3 днів і він, і його дружина зрозуміли, що його теща дуже сумує. Аж поки одного вечора, коли пан Тан та його дружина були в спальні. Було близько 22:00, коли вони вже збиралися лягати спати, вони не почули стукіт у двері. «Мамо, ти можеш зайти?» — сказала пані Луу. Почувши це, вони негайно покликали матір. Перш ніж вони встигли встати з ліжка, пара почала відчувати розгубленість, побачивши свою матір, яка тримала чорний поліетиленовий пакет, і сказала їм відкрити його.

«Я здивувався, побачивши, що всередині було багато грошей, великих і малих, загорнутих у безліч різних рулонів паперу. Там також була іграшкова вантажівка. Моя мама додала, що це вся сума грошей, яку ми з дружиною надсилали їй щомісяця вже понад рік. Окрім грошей на подарунки та торти для онука, їх все ще залишала моя свекруха. Цього разу вона повернула їх мені та моєму чоловікові, бо «я прийшла піклуватися про онука з любові, а не заради грошей».

Моя мама також заощадила гроші, щоб купити моєму синові іграшкову машинку, яка йому сподобалася, і додала: «Не будьте надто суворими до свого сина, він ще малий, дозвольте йому спробувати все, що захоче, як інші діти. У нього алергія на креветки, він любить їсти нарізане м’ясо та овочі, і йому доводиться дивитися на Дораемона, щоб багато їсти», – розповів пан Тан.

Почувши ці слова своєї тещі, пан Тан зрозумів, як він помилявся, завжди думаючи погано про свою матір. Були навіть речі, які вона говорила про його онука, яких він, як батько, не знав.

Ілюстративне фото.

«Я досі пам’ятаю той момент, я навіть став на коліна, обійняв маму та сказав їй залишитися з нами. Моя дружина плакала. Однак вона все ще була рішуче налаштована повернутися додому. Вона також відмовилася прийняти гроші. Це був справді дорогий урок для мене та моєї дружини», – поділився пан Тан.

Минуло 2 місяці відтоді, як його свекруха повернулася до рідного міста. Хоча вона телефонує щодня, щоб дізнатися, як у неї все, він, його дружина та син відчувають відсутність та смуток. Він сподівається, що поширення власної сімейної історії в соціальних мережах дасть людям інший погляд на «мачух – падчерки» або на той факт, що матері з сільської місцевості приїжджають піклуватися про своїх онуків.

«Як бабуся чи мати, кожна людина любить своїх дітей та онуків. Як діти та онуки, ми також повинні більше розуміти та любити наших бабусь і дідусів і батьків. Не засмучуйте їх», – додав пан Тан.

Тран Ха

Джерело: https://giadinh.suckhoedoisong.vn/me-vo-dua-vao-tan-giuong-mot-tui-bong-den-to-dung-mo-ra-thu-ben-trong-khien-con-re-quy-xuong-172250114091618747.htm