Відповідно, Закон про захист прав споживачів (зі змінами) складається з 7 розділів та 80 статей; набуває чинності з 1 липня 2024 року.
Закон визначає принципи та політику захисту прав споживачів; права та обов'язки споживачів; відповідальність підприємств та фізичних осіб перед споживачами; діяльність установ та організацій у сфері захисту прав споживачів; вирішення спорів між споживачами та підприємствами та фізичними особами; та державне управління захистом прав споживачів.
Суб'єктами застосування Закону є споживачі; господарські організації та фізичні особи; В'єтнамський Вітчизняний фронт; суспільно- політичні організації; суспільно-політично-професійні організації, громадські організації, соціально-професійні організації (разом іменовані як громадські організації), що беруть участь у захисті прав споживачів; вітчизняні та іноземні установи, організації та фізичні особи, пов'язані із захистом прав споживачів.
Національні збори ухвалили Закон про захист прав споживачів (зі змінами). Фото: An Dang/VNA
Принцип захисту прав споживачів чітко говорить: Захист прав споживачів є обов'язком держави, організацій, окремих осіб та всього суспільства. Законні права та інтереси споживачів визнаються, поважаються, гарантуються та захищаються відповідно до положень законодавства. Захист прав споживачів має здійснюватися проактивно своєчасно, справедливо, прозоро та законно. Діяльність із захисту прав споживачів не повинна порушувати інтереси держави, законні права та інтереси бізнес-організацій та окремих осіб, а також інших організацій та осіб. Забезпечувати справедливість, рівність, недискримінацію за гендерною ознакою, добровільність, непорушення закону та непорушення добрих звичаїв та соціальної етики в угодах між споживачами та бізнес-організаціями та приватними особами.
Заборонені дії у захисті прав споживачів включають: Господарським організаціям та фізичним особам заборонено вчиняти такі дії: обманювати або вводити в оману споживачів шляхом надання неправдивої, неповної або неточної інформації про один із наступних змістів: продукти, товари та послуги, що надаються господарськими організаціями та фізичними особами; репутація, ділова спроможність та здатність надавати продукти, товари та послуги господарських організацій та фізичних осіб; зміст та характеристики операцій між споживачами та господарськими організаціями та фізичними особами; зображення, документи та сертифікаційні документи компетентних державних органів щодо продуктів, товарів, послуг або господарських організацій та фізичних осіб.
Суворо забороняється переслідувати споживачів шляхом прямого чи непрямого контакту проти волі споживача з метою представлення продуктів, товарів, послуг, комерційних організацій та фізичних осіб, пропонувати укласти договори або вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальній роботі та життю споживачів; примушувати споживачів купувати продукти, товари та послуги проти волі споживача шляхом застосування сили, погроз застосування сили або інших дій подібного характеру...
Закон визначає методи вирішення спорів між споживачами та господарськими організаціями та фізичними особами. Відповідно, спори, що виникають між споживачами та господарськими організаціями та фізичними особами, вирішуються такими способами: переговори; медіація; арбітраж; суд.
Переговори та посередництво не допускаються у таких випадках: порушення національних, етнічних чи суспільних інтересів; порушення заборон законодавства або суперечать суспільній етиці; заподіяння шкоди інтересам багатьох споживачів, крім випадків, коли кількість споживачів, яким завдано шкоди, повністю встановлена.
Методи вирішення спорів між споживачами та комерційними організаціями та фізичними особами здійснюються безпосередньо, онлайн або в інших формах відповідно до чинного законодавства.
За даними газети VNA/Tin Tuc
Посилання на джерело






Коментар (0)