Д-р ЛЕ НХАТ КІ: Я вірю, що дитяча література й надалі робитиме потужні прориви...

(GLO) – У сфері сучасних літературних досліджень теоретичний потік часто тяжіє до тенденцій літератури для дорослих. Доктор Ле Нят Кі непомітно йде шляхом, яким мало хто йде: дослідження дитячої літератури.

Протягом майже двох десятиліть він старанно досліджував та створював теоретичну основу для галузі, якою мало хто з авторів займався. Він зробив свій внесок у формування карти досліджень цього невинного та різноманітного світу .

ПОКРИВАННЯ ПОТОКУ

Як глибокий дослідник, доктор Ле Нят Кі має ґрунтовне розуміння розвитку дитячої літератури протягом багатьох періодів, зокрема, він присвячує значну частину своєї пристрасті сучасним казкам.

Доктор Ле Нят Кі розмовляє з авторами про дитячу літературу. Фото: ТРАН ХУНГ ДАО

Майже 20 років присвячений дослідженням дитячої літератури

- У 1998 році я поїхав до Ханоя , щоб відвідати Конференцію з дитячої літератури, організовану Ханойським національним університетом освіти. Тоді я познайомився з доцентом, доктором Ван Тханем (Інститут літератури), експертом у галузі дитячої літератури. Пані Ван Тхань заохотила мене заглибитися в цю галузь літератури. Відтоді я займаюся дослідженням дитячої літератури і дотепер. Дотепер я брав участь у написанні низки дослідницьких робіт та монографій, таких як: «Література для дітей» (у співавторстві з доктором Чау Мінь Хунгом, 2003), «Жанрова система в дитячій літературі» (у співавторстві з доктором Чау Мінь Хунгом, 2009), «Тран Хоай Дуонг, люди та твори» (2015), «Казки в сучасній в'єтнамській літературі» (2016), «Слідами Де Мена» (2024)...

Як рідкісна людина із систематичним поглядом на сучасні в'єтнамські казки, що змушує вас наполегливо займатися цим жанром?

– Я розглядаю сучасні казки як продовження традиційних казок, але водночас як самостійний творчий потік, що несе подих часу. Діти й сьогодні все ще читають казки, але їм також потрібні історії, ближчі до сучасного світу, до проблем, з якими вони самі стикаються: дружба, емоції, прагнення, стать, незалежність...

Тож як цей жанр розвивався у в'єтнамській літературі?

- З початку 40-х років 20-го століття такі письменники-романтики, як Кхай Хунг, Нгок Зяо... започаткували нові казки. Після цього, незважаючи на війну, все ще залишалися такі імена, як Нгуєн Хью Туонг, Фам Хо, Тран Хоай Дуонг..., які продовжували розвивати цей жанр. З 1975 року, коли країна була об'єднана, дитячій літературі приділялося більше уваги, сучасні казки справді вступили в період розвитку. На сьогоднішній день написано сотні сучасних казок з багатьма різними напрямками.

Колись він запропонував запровадити сучасні казки в школах…

– Протягом багатьох років школи переважно використовували народні казки. Але сучасні казки мають свою власну життєву силу, ближчу до шкільного життя, від обставин персонажів до виразної мови. Такі історії, як «Хлопчик, який збирав бавовну» (Нго Куан Мієн), «Літери А та Е» (Нгуєн Хыонг) або «Маленька дівчинка та кухонний бог» (Фам Хо)... усі вони можуть бути використані у викладанні літератури, від створення сюжетів, побудови ситуацій до моральних уроків. Я сподіваюся, що з’являться антології та офіційні довідкові матеріали, які допоможуть вчителям у цьому. Видавництво також планує надрукувати та опублікувати мій рукопис збірки сучасних казок цього літа 2025 року.

З іншої точки зору, він також написав окреме дослідження про вплив літератури Нгуєн Нят Аня на письменство. Чому він обрав саме цього автора?

- Нгуєн Нят Ань — письменник із природним талантом та складом розуму вчителя. Він не читає лекцій з теорії, а «навчає» студентів яскравими літературними образами. Через такі оповідання, як «Ут Куєн і я», «У столу п’ять місць», «Острів мрій»…, він розповідає про те, як описувати персонажів, роль уяви, важливість емоцій у письмі… дуже природно та глибоко. Багато студентів зізнаються, що читання оповідань Нгуєн Нят Аня допомагає їм «писати легше та краще», що є незаперечним доказом.

Тож що б ви сказали вчителям, які сьогодні викладають письмо?

– Я думаю про три речі: перша – дозволити учням писати з емоціями. Друга – заохочувати учнів читати сучасну літературу, тим самим розширюючи їхній словниковий запас, можливості самовираження та спосіб візуалізації світу. Третя – цінувати уяву, бо творчість починається з мрій. Якщо учні пишуть «уявний острів Робінзона Крузо», не варто швидко відкидати його, знайдіть спосіб супроводжувати їх у цій подорожі...

ВРАЖЕННЯ В "КРАЇНІ БОЙОВИХ МИСТЕЦТВ ТА РАЇ ЛІТЕРАТУРИ"

Доктор Ле Нят Кі уважно стежить за дитячою літературою в країні Во, я чітко відчуваю його радість, коли відкриваю новий твір чи нового автора, який пише для дітей.

Якби вам довелося використати лише одну фразу, щоб підсумувати дитячу літературу Бінь Діня за останні десятиліття, яке слово ви б обрали?

– Я б обрав фразу «стійкий добробут». Бо навіть у найважчі періоди дитяча література на землі Во все ще спокійно розвивалася. І тепер цей добробут був повсюдним, з новими творчими силами та багатьма очевидними внесками. Важливо також наголосити, що з самого початку 20-го століття для цієї землі було честю нести важливий початковий слід літературного процесу, написаного для дітей, з літературними творами національною мовою, виданими друкарнею Ланг Сонг у 20-х роках 20-го століття: «Перед брамою небесною» (Le Van Duc, 1923), «Бо коханню байдуже» (Danh Son, 1924), «Дитя Ісус кличе» (Dinh Van Sat, 1925), «Дві мандрівні сестри» (Pierre Luc, 1927)… Серед цих видань варто відзначити роман «Дві мандрівні сестри», написаний самим автором П’єром Люком мовою Ланг Сонг.

Дехто каже, що дитяча література тут досягає «професіоналізму». А що думаєте ви?

— Я погоджуюся. Вони вже пишуть не «заради розваги», а серйозно, ніби виконували культурну місію. Те, як вони ставлять проблеми, обирають мову, структурують твір… у всьому цьому є чітке художнє відчуття. Дивлячись на «Історії про квіти та фрукти» Фам Хо або «Якщо одного дня ми зникнемо, у місці з багатьма драконами…» Мока Ана, ми можемо це побачити.

Дотепер ця земля має багато перспективних облич. Окрім «старшого» покоління, такого як Фам Хо, Нгуєн Ван Чуонг, Нгуєн Мі Ну, Буй Тхі Суан Май... є й молоде покоління, яке потужно набирає обертів: Мок Ан, Май Дау Ху, Нгуєн Данг Тхуєн Транг, Нгуєн Тран Тхієн Лок, Мі Тьєн, Труонг Конг Туонг... Вони мають вищу освіту, хороший доступ до сучасних тенденцій і дуже захоплені дітьми.

Зокрема, у письменницькому таборі в Далаті, який я щойно відвідав наприкінці травня 2025 року, також були письменники Тран Куанг Лок та Буй Зуй Фонг, які написали 4 оповідання для дітей, що справді варте уваги.

Але, здається, все ж є якась прогалина...

– Так. Наприклад, дитячих творів ще мало; тут багато віршів, але мало тих, які глибоко досліджують природу та людей; особливо бракує глибоких критичних праць, які б підносили існуючі цінності.

Для розвитку дитячої літератури, які резонанси нам потрібні на цьому шляху?

– Я вважаю, що це дуже необхідно, від медіа-агентств до культурних агентств. Зокрема, Асоціація літератури та мистецтва останніми роками організовувала письменницькі табори, програми обміну з видавництвом «Кім Дон», відкривала літературні семінари... Усе це створює екосистему для розвитку дитячої літератури. Тому я вірю, що ця літературна галузь продовжуватиме робити тут потужні прориви.

Дякую за цю розмову!

Джерело: https://baogialai.com.vn/ts-le-nhat-ky-toi-tin-mang-van-hoc-thieu-nhi-se-con-but-pha-manh-post330878.html