Мешканці Сайгону готують бань чунг та бань тет (традиційні в'єтнамські рисові коржики) у кожному провулку.

За кілька днів до новорічної ночі багато сімей збираються разом, щоб загорнути бань чунг та бань тет (традиційні в'єтнамські рисові коржі), не спаючи всю ніч, спостерігаючи за горщиками з коржами, що готуються на вогнищі у провулках.

Опівдні 26-го дня Нового року за місячним календарем (5 лютого) у своєму будинку в провулку 453, вулиці Ле Ван Сі, 3-му районі, родина пані Нгуєн Тхі Уєн Чі (третя праворуч) зібралася, щоб загорнути бань чунг та бань тет (традиційні в'єтнамські рисові коржики).

Цього року її родина спекла близько 300 тістечок, зокрема 100 бань тет (традиційних в'єтнамських рисових коржиків), деякі для споживання, а деякі – для дарування родичам. «Більшість тістечок домашнього приготування на продаж, тому нам доводиться мобілізувати родичів звідусіль, щоб допомогти, щоб з'їсти їх усі за один день», – сказала 53-річна жінка.

Надворі пан Тран Ван Фонг допомагає готувати клейкий рис, маш та мити бананове листя... Щоб спекти 300 тістечок, родина пані Чі використовує близько 150 кг рису, 70 кг машу та 35 кг свинини.

«Приготування бань чунгу (в’єтнамського липкого рисового коржика) включає багато кроків. За кілька днів до приготування потрібно прокинутися рано, щоб вибрати найкраще бананове листя та свиняче черево, а потім замочити липкий рис і маш на ніч», – сказав Фонг.

Пані Тран Тхі Фуонг Ні, 30 років, допомагає пані Чі накласти начинку в бань тет (в'єтнамський рисовий коржик) перед тим, як загорнути його. Живучи в Тьєнзянгу, вона щороку на Новий рік за місячним календарем бере кілька вихідних, щоб допомогти загорнути коржі. «Це важка робота, але весела, бо родичі мають можливість зібратися разом», – сказала вона.

Того ж дня, у провулку на вулиці Чан Тхі Дьєу, район Фуок Лонг Б, місто Тху Дик, у будинку 38-річного Мін Тунга (лівий кут), вони загортали близько 30 бань чунгів (традиційних в'єтнамських рисових коржиків). Кожен мав своє завдання, таке як розділити м'ясо, розкласти листя, загорнути коржики та приготувати начинку.

Тунг приготував бань чунг (в'єтнамський клейкий рисовий коржик) у центральнов'єтнамському стилі. Маш варили до м'якості, а потім щільно укладали у свинину, яку також відварили. «Завдяки цьому, коли ви розрізаєте коржик, начинка всередині не розвалюється і не прилипає до рису», – поділився Тунг.

За сім кілометрів звідси пані Нгуєн Тхі Кук (вулиця 182, район Тан Нхон Фу А) разом зі своїми дітьми та онуками загортала бань тет (традиційні в'єтнамські рисові коржики) на ганку свого будинку по обіді 27 Тет (6 лютого). «Щороку моя родина загортає 40 бань тет у південному стилі. Незалежно від того, як далеко живуть мої діти та онуки, вони всі збираються тут цього дня, щоб загорнути коржики», – сказала вона.

Натисніть, щоб перегорнути зображення (попереднє/наступне).

Після замочування клейкий рис змішують із соком листя солодкої картоплі та листя пандану, щоб надати йому натурального зеленого кольору. Найскладніша частина загортання — це складання бананового листя, щоб надати верхівці пирога квадрат.

Дванадцятирічна Ха Май Куїнь, онука пані Кук, тримає в руках свіжозагорнутий бань тет (в'єтнамський клейкий рисовий коржик). Бань тет зав'язують банановим волокном, а не бамбуковою ниткою, як бань чунг (в'єтнамський клейкий рисовий коржик).

У будинку пані Уєн Чі 300 коржів розклали у двох великих горщиках і виварили прямо біля провулку перед її будинком. Перед горщиками поклали листи гофрованого заліза, щоб запобігти поширенню диму.

Клейкі рисові коржі щільно упаковані одна до одної. Оскільки їх виготовляють у великих кількостях для продажу, для зручнішого та надійнішого зв'язування часто використовується нейлонова мотузка.

Того вечора пані Кук розпалила перед своїм будинком вогонь, щоб зварити два горщики бань тет (в'єтнамські рисові коржики). «Приблизно щогодини я додаю води, кип'ятячи їх усю ніч до ранку, перш ніж вийняти», – сказала вона, додаючи воду в горщики.

Неподалік, о 23:00, пані Буй Тхі Там також не спала всю ніч, щоб доглядати за своїм горщиком бань чунг (традиційних в'єтнамських рисових коржиків). Не маючи великого подвір'я, їй доводилося варити коржі на узбіччі дороги. «Сидячи біля вогню, я постійно пітнію, очі щипають, але це весело, бо таке трапляється лише раз на рік», – поділилася 50-річна жінка.

Куїнь Тран - Vnexpress.net

Посилання на джерело