«Сила Сибіру 2»: стратегічний крок вперед у співпраці Росії та Китаю в енергетиці

(Baothanhhoa.vn) - Новий прогрес, досягнутий Росією та Китаєм у проекті газопроводу «Сила Сибіру 2», привернув увагу міжнародних спостерігачів. За словами генерального директора «Газпрому» Олексія Міллера, сторони підписали «юридично обов'язковий меморандум про взаєморозуміння» щодо будівництва «Сили Сибіру 2» та транзитної гілки «Союз Схід» через Монголію.

Прорив після 3 років переговорів

Протягом останніх трьох років переговори щодо проекту «Сила Сибіру 2» не призвели до жодних суттєвих проривів, незважаючи на кілька зустрічей на високому рівні між російськими та китайськими лідерами. Багато західних ЗМІ коментують, що головною причиною є обережність Пекіна щодо зобов'язань щодо підтримки масштабних енергетичних проектів з Москвою, особливо в контексті ізоляції Росії після конфлікту в Україні. Водночас, відсутність конкретного контракту на постачання газу вважається найбільшою перешкодою для фактичної реалізації проекту.

Однак, за даними численних галузевих джерел, переговори все ще тривають спокійно, зосереджуючись на технічних деталях, маршрутах та комерційних умовах. Підписання цього меморандуму про взаєморозуміння свідчить про те, що ключові моменти вирішено, що відкриває шлях для наступного важливого кроку переговорів: підписання комерційної угоди про купівлю газу.

Довгострокове геостратегічне та економічне значення

Якщо «Сила Сибіру 2» буде повністю реалізована, вона допоможе Росії успішно перенаправити потоки газу із Західного Сибіру – регіону, який раніше обслуговував переважно європейський ринок, – на азійський ринок.

Це може мати три основні стратегічні наслідки для Росії: по-перше, зменшення залежності від європейського ринку, який серйозно скорочується з 2022 року. По-друге, зміцнення позицій Росії в Азії, особливо враховуючи її пошук нових стратегічних партнерів в енергетичному секторі. По-третє, зміцнення її партнерства з Китаєм, не лише в торгівлі, а й у геополітичному плані.

На Східному економічному форумі 2025 року президент Володимир Путін наголосив, що ціна на газ для «Сили Сибіру 2» визначатиметься ринковими механізмами, на основі формули, прив’язаної до цін на нафту, подібно до попереднього контракту між Росією та Європою. Мета полягає в тому, щоб забезпечити довгострокову гнучкість, обмежити неочікувані коливання та водночас створити довіру у двосторонніх відносинах.

Згідно з меморандумом про взаєморозуміння між «Газпромом» та його китайськими партнерами, проєкт «Сила Сибіру 2» має загальну потужність 50 мільярдів кубічних метрів газу на рік протягом 30 років. Очікується, що будівництво трубопроводу буде завершено у 2031-2032 роках. Якщо врахувати два існуючі проєкти, «Сила Сибіру 1» та трубопровід «Далекосхід», потужністю 44 мільярди та 12 мільярдів кубічних метрів на рік відповідно, загальний обсяг поставок російського газу до Китаю може досягти 106 мільярдів кубічних метрів до 2034 року. Порівняно з поточним рівнем експорту (близько 31 мільярда кубічних метрів у 2024 році), це являє собою зростання до 340%, що відображає чіткий зсув енергетичної політики Росії на схід.

Для Китаю «Сила Сибіру 2» допоможе захистити енергетичний сектор країни від зовнішніх потрясінь, мінімізуючи ризики споживання та забезпечуючи довгострокову енергетичну безпеку.

Спостерігачі кажуть, що одним із найважливіших уроків нещодавньої кризи на Близькому Сході є вразливість морських шляхів постачання енергії. Одне політичне рішення світових центрів влади може серйозно порушити ланцюг постачання енергії, поставивши під велику загрозу китайську економіку – чистого імпортера енергії.

У цьому контексті будівництво трансконтинентального газопроводу, такого як «Сила Сибіру 2», пропонує Пекіну надійну альтернативу, допомагаючи диверсифікувати постачання та зменшити залежність від морських маршрутів, що знаходяться під загрозою перебоїв.

Питання, на які потрібно відповісти

Хоча щойно підписаний меморандум має юридичну силу, його недостатньо для гарантії початку будівництва. Передумовою та вирішальним фактором фінансової ефективності всього проєкту є комерційний контракт на постачання газу між "Газпромом" та його китайськими партнерами.

Цей контракт не лише слугує офіційним підтвердженням зобов'язань Китаю, але й основою для мобілізації інвестиційного капіталу для проекту, який охоплює три країни: Росію, Монголію та Китай. Це життєво важливий фактор для інфраструктурного проекту із загальним обсягом інвестицій у десятки мільярдів доларів США та тривалим терміном окупності.

Відсутність чіткого контракту на постачання газу також змушує міжнародних інвесторів продовжувати чекати та ставити під сумнів справжню готовність Китаю.

Одним із питань, яке привернуло значну увагу, є фінансова структура проекту. З огляду на відсутність у Росії доступу до західних ринків капіталу, китайські банки могли б виступати основними кредиторами проекту, пропонуючи процентні ставки, значно вигідніші, ніж внутрішні ставки Росії. Це могло б пришвидшити прогрес проекту та створити глибші фінансові зв'язки між двома економіками.

Однак деякі експерти все ще обережно ставляться до ціни на газ, що продається Китаю, оскільки Пекін відомий як жорсткий переговірник, часто надаючи пріоритет низьким цінам. Цілком можливо, що Росія погодиться на нижчі ціни, ніж на європейському ринку, особливо коли поточною метою є не лише короткостроковий прибуток, а й довгострокова стратегічна реструктуризація системи експорту газу.

Хунг Ань (автор)

Джерело: https://baothanhhoa.vn/suc-manh-siberia-2-buoc-tien-chien-luoc-trong-hop-tac-nang-luong-nga-trung-260760.htm