Відповідно, змінений Закон про зайнятість доповнює положення щодо несвоєчасної сплати та ухилення від сплати внесків на соціальне страхування (пункт 5 статті 33):
Роботодавці несуть відповідальність за сплату достатньої кількості внесків на соціальне страхування. Розгляд випадків несвоєчасної сплати та ухилення від сплати внесків на соціальне страхування здійснюється відповідно до положень Закону про соціальне страхування.

Доповнення положень щодо зменшення внесків роботодавців на страхування від безробіття під час найму та працевлаштування працівників з інвалідністю (пункт 6 статті 33):
Роботодавці мають право на зменшення внесків на страхування від безробіття, які роботодавець зобов'язаний сплачувати за працівників з інвалідністю, протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, під час найму та працевлаштування працівників з інвалідністю.
Доповнення до положень про компенсацію роботодавцям працівникам (пункт 7 статті 33):
Роботодавці несуть відповідальність за виплату повного страхування на випадок безробіття, як це передбачено для працівників, під час розірвання трудових договорів, контрактів на виконання робіт або звільнення з роботи для оперативного вирішення питань щодо режимів страхування на випадок безробіття для працівників.
У випадку, якщо роботодавець не сплачує працівнику достатньо страхового відшкодування на випадок безробіття, він/вона повинен/повинна сплатити суму, що відповідає режимам страхування на випадок безробіття, на які працівник має право згідно з положеннями законодавства.
Доповнення положень про внески на соціальне страхування для осіб, які отримують заробітну плату під час перерви у роботі (пункт 1 статті 34):
У разі, якщо працівник припиняє роботу, але все ще отримує щомісячну заробітну плату, що дорівнює або перевищує найнижчу заробітну плату, яка використовується як основа для нарахування обов'язкового соціального страхування, виплата здійснюється на основі заробітної плати, отриманої протягом періоду перерви у роботі.
Єдиний найвищий рівень заробітної плати для внесків на соціальне страхування (пункт 2 статті 34):
Скасувати положення про те, що заробітна плата, яка використовується як основа для виплати страхування на випадок безробіття, у 20 разів перевищує базову заробітну плату для працівників, на яких поширюється режим оплати праці, встановлений державою в Законі про зайнятість 2013 року. Закон про зайнятість 2025 року уніфікує єдину найвищу заробітну плату, яка використовується як основа для виплати страхування на випадок безробіття, найвищий рівень якої становить 20-кратний розмір мінімальної місячної заробітної плати за регіонами, оголошеної урядом під час виплати страхування на випадок безробіття.
Доповнення положень щодо суб'єктів, яким дозволено припиняти сплату внесків на соціальне страхування (пункт 3 статті 34):
Якщо працівник, який бере участь у програмі страхування на випадок безробіття, затриманий або тимчасово відсторонений від роботи, працівник та роботодавець тимчасово припиняють виплату страхування на випадок безробіття; якщо працівник має право на отримання повної заборгованості за заробітну плату, працівник та роботодавець здійснюють компенсаційні виплати за час затримання або тимчасового відсторонення від роботи, що дорівнюють сумі, що підлягає виплаті за місяці тимчасового призупинення виплати, та роблять це одночасно зі сплатою обов'язкового соціального страхування.
Доповнення положень щодо строків стягнення та виплати заборгованості із соціального страхування (пункт 4 статті 34):
Збір та сплата страхових внесків на випадок безробіття здійснюються разом зі збіром та сплатою внесків на обов'язкове соціальне страхування відповідно до положень закону про соціальне страхування.
Джерело: https://baotintuc.vn/chinh-sach-bhxh-bhyt/cac-quy-dinh-moi-ve-dong-bao-hiem-that-nghiep-trong-luat-viec-lam-nam-2025-can-luu-y-20251024150214493.htm






Коментар (0)