Відповідно, змінений та доповнений Закон про зайнятість передбачає правила щодо несвоєчасної сплати та ухилення від сплати внесків на страхування від безробіття (пункт 5 статті 33):
Роботодавці несуть відповідальність за сплату внесків на страхування від безробіття в повному обсязі. Розгляд питань простроченої або ухиленої від сплати внесків на страхування від безробіття здійснюється відповідно до положень Закону про соціальне страхування.

Додавання положення про зменшення внесків на страхування від безробіття для роботодавців під час найму та працевлаштування працівників з інвалідністю (пункт 6, стаття 33):
Роботодавці мають право на зменшення внесків на страхування від безробіття, які роботодавець зобов'язаний сплачувати за працівників з інвалідністю, протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, під час найму та працевлаштування працівників з інвалідністю.
Додавання положення про те, що роботодавці повинні компенсувати працівникам (пункт 7 статті 33):
Роботодавці несуть відповідальність за сплату внесків на страхування по безробіттю в повному обсязі, як того вимагає законодавство, для працівників після розірвання трудових договорів, угод про працю або звільнення з метою оперативного оформлення виплат працівникам по безробіттю.
У випадку, якщо роботодавець не сплачує достатньо соціального страхування за працівника, він/вона повинен/повинна виплатити суму, що відповідає виплатам соціального страхування, на які працівник має право згідно з положеннями законодавства.
Додавання положень щодо внесків на страхування від безробіття для тих, хто отримує заробітну плату під час перерви в роботі (пункт 1, стаття 34):
Якщо працівник припиняє роботу, але продовжує отримувати щомісячну заробітну плату, що дорівнює або перевищує найнижчу заробітну плату, яка використовується як основа для нарахування внесків на обов'язкове соціальне страхування, то внески базуватимуться на заробітній платі, отриманій протягом періоду перерви в роботі.
Стандартизувати максимальний рівень заробітної плати для внесків на страхування від безробіття (пункт 2 статті 34):
Скасувати положення про те, що заробітна плата, яка використовується як основа для виплати страхування на випадок безробіття, у 20 разів перевищує базову заробітну плату для працівників, на яких поширюється режим оплати праці, встановлений державою в Законі про зайнятість 2013 року. Закон про зайнятість 2025 року уніфікує єдину найвищу заробітну плату, яка використовується як основа для виплати страхування на випадок безробіття, найвищий рівень якої становить 20-кратний розмір мінімальної місячної заробітної плати за регіонами, оголошеної урядом під час виплати страхування на випадок безробіття.
Доповнення положень щодо суб'єктів, яким дозволено припиняти сплату внесків на соціальне страхування (пункт 3 статті 34):
Якщо працівник, який бере участь у програмі страхування на випадок безробіття, тимчасово затриманий або відсторонений від роботи, і працівник, і роботодавець тимчасово призупиняють сплату внесків на страхування на випадок безробіття. Якщо працівник отримує повну заборгованість за заробітну плату, і працівник, і роботодавець компенсують період затримання або відсторонення, сплачуючи належну суму за місяці відсторонення одночасно зі сплатою обов'язкових внесків на соціальне страхування.
Додавання положень щодо термінів ретроактивного стягнення та сплати внесків на страхування від безробіття (пункт 4, стаття 34):
Збір та сплата внесків на страхування по безробіттю здійснюються одночасно зі збір та сплатою внесків на обов'язкове соціальне страхування, як це передбачено законом про соціальне страхування.
Джерело: https://baotintuc.vn/chinh-sach-bhxh-bhyt/cac-quy-dinh-moi-ve-dong-bao-hiem-that-nghiep-trong-luat-viec-lam-nam-2025-can-luu-y-20251024150214493.htm










Коментар (0)