Співпраця Росії та Індії: нова подія на світовій геополітичній шахівниці.

(NB&CL) Візит президента Росії Володимира Путіна до Індії на початку грудня 2025 року знаменує собою стратегічно важливу подію у двосторонніх російсько-індійських відносинах і, в ширшому сенсі, у світовому геополітичному ландшафті.

Стратегічні сигнали з Нью-Делі

Увага до 23-го саміту зумовлена ​​низкою особливих обставин. По-перше, Вашингтон щойно запровадив торговельні тарифи, щоб чинити тиск на Нью-Делі, що відображає невдоволення США купівлею Індією російської нафти. ЗМІ спекулювали на тему можливості «зміни курсу» Індії під тиском, що змусило прем'єр-міністра Моді публічно це заперечити.

По-друге, ця подія має символічне значення: 25 років стратегічного партнерства та 15 років особливої ​​стратегічної співпраці. Перед візитом президент Путін дав телевізійне інтерв'ю, щоб звернутися безпосередньо до індійської громадськості. Делегація, яка цього разу супроводжувала президента Путіна, була великою, включаючи міністра оборони та багатьох ключових посадовців.

Угоди були підписані в різних сферах: торгівля та інвестиції, охорона здоров'я, морські справи, міграція та мобільність робочої сили. Що ще важливіше, дорожня карта економічного співробітництва до 2030 року спрямована на обсяг торгівлі в 100 мільярдів доларів США порівняно з поточним показником приблизно 65 мільярдів доларів США. Також обговорювалася перспектива створення зони вільної торгівлі між Євразійським економічним союзом (ЄАЕС) та Індією, хоча її реалізацію гальмує тиск з боку Сполучених Штатів.

Бізнес-форум, який зібрав 3000 делегатів, відбувся одночасно під гаслом «Збалансована торгівля – спільне зростання». Двома визначними подіями стали проект будівництва російсько-індійського фармацевтичного заводу в Калузі для виробництва препаратів для лікування раку та офіційний запуск Russia Today в Індії – медіа-хід, спрямований на протидію виключенню каналу з західних ринків.

Прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді та президент Росії Володимир Путін. Фото: ТАСС.

Політичне та стратегічне значення зустрічі виходило далеко за рамки самих документів. Росія та Індія підтвердили свою відданість побудові відносин на принципах суверенітету, неприєднання та багатополярності. Для російської громадськості теплий прийом у Нью-Делі підтвердив сигнал про те, що зусилля Заходу щодо ізоляції Росії зазнали невдачі. Для індійських виборців Моді сигналізував про незалежне планування зовнішньої політики, незважаючи на економічний ультиматум Вашингтона.

Іншими словами, 23-й саміт створив вирішальну «точку опори» в новій багатополярній структурі, в якій Індія постає як незалежний стратегічний гравець, тоді як Росія продовжує консолідувати свою мережу партнерів поза межами західної системи.

США адаптуються, Європа вагається, а Китай залишається обережним.

Унікальний характер саміту Росія-Індія не можна відокремити від його ширшого контексту: стратегічного зрушення в США, зміни мислення у сфері безпеки в Європі, а також технологічної та геополітичної конкуренції між США та Китаєм.

4 грудня 2025 року адміністрація Трампа представила свою нову Стратегію національної безпеки. 33-сторінковий документ відображає зміну мислення: відмова від глобалізованого підходу, звуження переліку основних інтересів та встановлення принципу «Америка понад усе». Виходячи з цього, Вашингтон надає пріоритети контролю над кордонами, припиненню масової міграції, відновленню енергетики та промисловості, посиленню ядерного стримування та створенню «золотого купола» для протиракетної оборони.

Ключовою особливістю є стратегія, яка пріоритезує Західну півкулю: підтримка військової присутності, контроль над судноплавними шляхами, запобігання нелегальній міграції та боротьба з торгівлею людьми та наркотиками. Ця політика використовує як «батіг» (військові), так і «пряник» (інвестиції та співпраця).

Щодо Китаю, тон жорсткий, але уникає прямої конфронтації через вплив торговельних переговорів. Цілі «економічного відновлення балансу» та технологічної конкуренції залишаються центральними. Безпека в Тайванській протоці також є головним пріоритетом.

Щодо Росії, документ має відносно нейтральний тон. На відміну від попередніх стратегій, які розглядали Москву як супротивника, цей документ уникає використання формулювань, що перераховують «ворогів». Перспектива
Крок, спрямований на «припинення сприйняття НАТО як постійно розширюваного альянсу», позитивно відреагував у Москві. Деякі аналітики вважають, що Вашингтон «звільняється від своєї антиросійської спадщини, що виникла після холодної війни».

Це є основною причиною, чому Росія та Індія мають новий стратегічний простір. Оскільки США надають пріоритет Західній півкулі та реструктуризують своє мислення у сфері безпеки, розрив у взаємодії між Євразією збільшується, створюючи умови для посилення співпраці між Нью-Делі та Москвою без прямої конкуренції з Вашингтоном.

У Європі Стратегія національної безпеки США рішуче критикує наднаціональну модель ЄС, стверджуючи, що ця структура підриває автономію націй. У документі ставиться під сумнів міграційна політика та висловлюється стурбованість втратою ідентичності. Щодо України, США демонструють прагматичний підхід: пріоритет «швидкого вирішення» для стабілізації стратегічних відносин з Росією, а не прагнення до мети продовження конфлікту.

З системної точки зору, це створює три нові змінні на світовій шахівниці: (1) зменшення здатності Європи діяти стратегічно самостійно; (2) Америка надає пріоритет Західній півкулі, вибірково конкуруючи з Китаєм; (3) посилення зміщення уваги Росії до Євразії, причому Індія є ключовим якорем.

Джерело: https://congluan.vn/hop-tac-nga-an-do-diem-nhan-moi-tren-ban-co-dia-chinh-tri-the-gioi-10322151.html