Культурні ресурси в розвитку громадського туризму
У селах з великим населенням етнічних меншин лу в комунах Кхун Ха, Бінь Лу, Нам Там тощо є будинки на палях, побудовані на кам'яних плитах, з шиповими та пазовими з'єднаннями, з дахами з традиційних матеріалів та розділені на функціональні зони: спільну житлову зону, спальну зону, зону поклоніння предкам та кухню. Простір під будинком на палях використовується для зберігання сільськогосподарських знарядь, худоби або як сушильний двір, що підходить для гірських умов.
Завдяки своїй унікальній структурі, будинок на палях адаптований до клімату та захищає майно та людей, водночас зберігаючи знання, звичаї та традиційний спосіб життя. Використовуючи ці простори, громадський туризм може перетворити будинок на палях на практичний досвід, де туристи можуть брати участь у повсякденному житті, навчатися готувати, ткати або відвідувати сільськогосподарські ритуали.
Ремесло ткацтва парчі є однією з цінних нематеріальних культурних цінностей народу Лу. Від вирощування бавовни, прядіння пряжі, фарбування індиго, ткацтва тканини та вишивання візерунків, жінки народу Лу відіграють провідну роль і передають ці навички молодому поколінню. Кожна сім'я володіє принаймні одним ткацьким верстатом, і звук човника лунає по всьому селу під час сільськогосподарського міжсезоння.
Традиційні вироби з парче не лише задовольняють потреби традиційного одягу, але й стають м’якими туристичними продуктами, пропонуючи туристам традиційні шарфи, сумки, сорочки чи сувеніри. Інтеграція ткацтва в громадський туризм зберігає культурну ідентичність і створює стале джерело доходу, одночасно сприяючи активній участі жінок в економічному житті.
Народ Лу має багато унікальних фестивалів та ритуалів, пов'язаних з їхнім сільськогосподарським життям, віруваннями та громадою. Новий фестиваль рису Кін Кхау Мей – це головна церемонія, що знаменує закінчення сезону збору врожаю, під час якої моляться за рясний урожай та висловлюють подяку богам і предкам. Фестиваль Су Кхон Кхоай, присвячений духу буйвола, відображає гуманістичну філософію вдячності до тварини, яка тісно пов'язана з їхнім сільськогосподарським життям.
У таких селах, як Бан Тхам та Бан Хон, проводяться культурні фестивалі, а також заходи провінційного рівня, на яких демонструються уривки ритуалів, традиційні танці, такі як танець ксе та танець кхан, народні пісні залицяння та демонстрації ткацтва. Відвідувачі мають можливість глибше зрозуміти місцеву культуру, вивчити традиційні навички та відчути життя громади. Це служить яскравим інструментом культурної освіти та ключовим фактором у залученні туристів до Лай Чау.
Традиційні сільськогосподарські практики народу Лу, такі як взаємний обмін робочою силою для посадки рису та поєднання вологого вирощування рису з високогірним землеробством, створюють гнучку багатокультурну модель, яка забезпечує продовольчу безпеку та зберігає звичаї. Терасовані рисові поля, зрошувальні канали та будинки на палях створюють самобутній ландшафт, придатний для розвитку агротуризму.
Туристів навчають, як сіяти, збирати врожай та доглядати за врожаєм, а також беруть участь у громадських заходах, таким чином знайомлячись з трудовим життям та солідарністю народу Лу. Це вид пізнавального та рекреаційного туризму, який допомагає зберегти як матеріальну, так і нематеріальну культурну спадщину.
Громадський туризм – це спосіб покращити рівень життя та зберегти культуру.
Розвиток туризму на основі громад у селах народності Лу, таких як село Там, створює можливості для збільшення місцевих доходів, зменшення тиску на трудову міграцію та підтримки зв'язку молоді з батьківщиною. Проживання в сім'ях у будинках на палях у поєднанні з такими враженнями, як ткацтво парчі, насолода місцевою кухнею та участь у фестивалях, допомагає людям зберегти свою культуру та створити економічну цінність.
Місцева влада заохочує громаду зберігати традиційну архітектуру, підтримуючи покращення основних зручностей, не порушуючи унікальної ідентичності будинків на палях. Водночас вони організовували навчання та просували продукти культурного туризму, допомагаючи народу лу керувати туристичними послугами та професійно обслуговувати відвідувачів.
Однак, попри свій великий потенціал, туризм на основі громад у селах народності Лу також стикається з численними викликами, такими як: брак ресурсів та управлінських навичок (багато домогосподарств не знайомі з прийомом туристів, а маркетинг культурних продуктів обмежений), тиск на модернізацію (деякі сім'ї хочуть переїхати в бетонні будинки, що зменшує традиційний досвід) та необхідність комплексного збереження культурної спадщини (не лише будинки на палях, ткацтво та фестивалі, а й мову та знання корінних народів необхідно зберігати поряд з розвитком туризму).
Демонстрація спінінгу під час фестивалю.
Рішення полягає у зв'язку між громадою, урядом та бізнесом: навчання навичкам, пов'язаним з туризмом, картографування пам'яток спадщини, оцифрування культурних знань, надання капіталу та матеріалів для збереження традиційного досвіду, а також просування іміджу культури Лу серед місцевих та міжнародних туристів.
Багата культурна спадщина етнічної групи лу в Лай Чау, від будинків на палях, ткацтва, фестивалів, сільськогосподарських ритуалів до трудових практик, є не лише цінною спадщиною, а й ресурсом для сталого розвитку громадського туризму. За вмілого використання культура лу допомагає покращити економічне життя, навчати молоде покоління та зберігати етнічну ідентичність у потоці сучасності.
Розвиток туризму на рівні громад – це не лише створення більшої кількості можливостей для існування, але й інструмент для збереження живої культури, де поєднуються архітектурна та нематеріальна спадщина, відкриваючи сталий шлях для народу Лу та всієї різноманітної культури провінції Лай Чау.
Джерело: https://phunuvietnam.vn/phat-trien-du-lich-cong-dong-tu-kho-tang-van-hoa-dan-toc-lu-o-lai-chau-238251202125952757.htm
Коментар (0)