«Ключ» до низьковуглецевого сільського господарства

У В'єтнамі на виробництво сільськогосподарських культур припадає близько 80% загальних викидів від сільськогосподарського сектору. Тому проект «Виробництво сільськогосподарських культур для скорочення викидів у період 2025-2035 років», нещодавно схвалений Міністерством сільського господарства та навколишнього середовища , є не лише технічним планом, а й стратегічним зрушенням у дорожній карті «Чистий нуль 2050».

Сільське господарство , що скорочує викиди, є неминучим напрямком для В'єтнаму. (Ілюстративне фото)

Згідно зі статистикою, сільськогосподарський сектор викидає понад 116 мільйонів тонн еквіваленту CO₂ щороку. Більшість з них припадає на вирощування сільськогосподарських культур, головним чином на метан під час виробництва рису, використання хімічних добрив та спалювання соломи після збору врожаю. Якщо ці звички не зміняться, сільське господарство В'єтнаму буде «позначено» як джерело високих викидів, що наражає багато сільськогосподарських продуктів на ризик втратити свою конкурентну перевагу на міжнародному ринку.

Однак, попри труднощі, є можливості, адже якщо ми перейдемо до скорочення викидів, в'єтнамське сільське господарство може не лише «очиститися», а й перейти до створення «вуглецевих кредитів» – нової економічної цінності. Кожен гектар сільськогосподарських угідь не лише вирощує рис, маніоку, банани тощо, але й генерує прибуток від обсягу скорочених викидів.

Ключовою подією проекту є формування та розвиток сировинних зон для вирощування культур, що скорочують викиди. Це менталітет розвитку відповідно до ланцюга створення вартості, який розглядає фермерів, бізнес та державу як три ланки єдиної системи. Тільки за наявності концентрованої сировинної зони, що синхронно застосовує процеси сталого ведення сільського господарства та цифрове управління, контроль та сертифікація скорочення викидів матимуть наукову та прозору основу.

Проєкт пропонує сформувати ланцюги виробництва та споживання, що пов’язують сільськогосподарську продукцію з низьким рівнем викидів, а також зв’язують сировинні райони з підприємствами-закупівельниками та експортерами. Це також означає, що підприємства більше не будуть осторонь «гри зеленого сільського господарства», а стануть партнерами, розділяючи переваги та відповідальність з фермерами.

Застосування цифрових технологій у моніторингу викидів, відстеженні та статистиці скорочення викидів стане новим інструментом управління, що демонструє зміну мислення: від «землеробства на основі досвіду» до «землеробства на основі даних». Коли кожному гектару оброблюваних земель буде присвоєно код, а кожному продукту – журнал викидів, сільське господарство В'єтнаму перейде на етап прозорості та глибокої інтеграції з міжнародними стандартами.

Однак, для реалізації цілей проекту неможливо зупинитися на гаслах. Найбільшою проблемою наразі є відсутність механізмів стимулювання інвестицій у сировинні райони, особливо для малих та середніх підприємств, тоді як фермери все ще неохоче змінюють свої методи ведення сільського господарства. Тому держава повинна мати пільгову кредитну політику, технічну підтримку та страхування ризиків для моделей землеробства з низьким рівнем викидів. Поряд з цим, необхідно широко впроваджувати комунікацію, навчання та коучинг фермерів щодо водозберігаючих методів ведення сільського господарства, зменшення використання хімічних добрив та екологічно безпечного поводження з побічними продуктами. Місцеві органи влади повинні стати «ядром дії», сприяючи кооперативам та підприємствам у формуванні модельних сировинних районів.

До 2035 року В'єтнам має на меті розробити маркування «Низьких викидів» для ключових сільськогосподарських продуктів, таких як рис, маніок, цукрова тростина, кава, банани тощо, та випробувати щонайменше 15 моделей сільського господарства, які матимуть право брати участь у міжнародному ринку вуглецевих кредитів. Це велика мета, але вона цілком досяжна за умови правильного впровадження, оскільки коли «зелені продукти» матимуть комерційну цінність, підприємства та фермери добровільно рухатимуться до неї.

До 2050 року, коли 100% основних посівних площ застосовуватиме стійкі методи ведення сільського господарства, сільське господарство В'єтнаму не тільки скоротить викиди, але й зможе стати галуззю поглинання вуглецю – справжньою «зеленою економікою», що сприятиме національному зеленому зростанню. Скорочення викидів під час вирощування сільськогосподарських культур не може бути лише відповідальністю сільськогосподарського сектору, а є спільною відповідальністю всього суспільства, можливістю рухатися до мети «зеленого зростання – сталого розвитку».

За даними Hanoi Moi

• Див. посилання на джерело: https://hanoimoi.vn/chia-khoa-cua-nong-nghiep-phat-thai-thap-720359.html

Джерело: https://baobacninhtv.vn/chia-khoa-cua-nong-nghiep-phat-thai-thap-postid429376.bbg