Художник Нго Суан Кхой: Штучний інтелект не може зрівнятися з художниками.

Тенденція використання штучного інтелекту для дизайну обкладинок книг та ілюстрації літературних творів викликає багато дискусій у творчій спільноті. Прихильники вважають її непереборною тенденцією; опоненти стверджують, що це зловживання технологіями, яке розмиває ідентичність та візуальну пам'ять культури читання. Щодо цього питання репортер газети та радіо та телебачення Нге Ан поспілкувався з художником Нго Суан Хоєм (з провінції Нге Ан), який займається дизайном обкладинок книг майже 30 років.

Вдала обкладинка книги має бути красивою та багатошаровою.

Інтерв'юер: Коли ви почали розробляти обкладинки книг та ілюструвати літературні твори? Що привело вас до цієї роботи?

Художник Нго Сюань Кхой: Я почав розробляти обкладинки книг, коли працював у видавництві «The World Publishing House», це було у 1996 році. Тоді комп’ютери та інформаційні технології не були такими поширеними, як зараз. Перші обкладинки книг ще малювали від руки, а потім ескізи відносили до комп’ютерної лабораторії, щоб техніки створювали їх відповідно до задуму художника.

Комп'ютерний зал у видавництві тоді був особливим приміщенням. Це був єдиний в усьому офісі зал з кондиціонером, а персонал носив білі лабораторні халати. Не всім дозволяли заходити до комп'ютерного залу (щоб уникнути зараження та поширення вірусів?). Виготовлення обкладинок книг у той час передбачало багато етапів та процесів, а матеріалів та витратних матеріалів було дефіцитно. Щоб мінімізувати витрати, передню обкладинку друкували на чотирикольоровій плівці, а задню — на кальці. Заломлення обкладинки під час стількох процесів робило процес нервовим, але перша обкладинка не дуже вражала, оскільки вона була повністю згенерованим комп'ютером текстом.

Щодо ілюстрації, то вперше я мала змогу ілюструвати для місцевої газети, коли була студенткою. Відчуття було захопливим і гордим, коли мої малюнки опублікували, навіть попри те, що в них було написано моє ім'я з помилкою. Радість від того, що я ділюся, все ще була щирою, і гуртожиток вирував від хвилювання…

Художник Нго Суан Кхой малює портрети військовослужбовців флоту на острові Сонг Ту Тай, острови Чионг Са (Спратлі). Фото: надано художником.

PV: Озираючись на свій шлях у створенні ілюстрацій/обкладинок книг, як ви бачите зміни у своїх навичках та творчому мисленні?

Художниця Нго Сюань Кхой: Коли я навчалася в художній школі, моєю спеціальністю був фресковий живопис, монументальні картини, тобто великі малюнки, пов'язані з архітектурою. Однак після закінчення навчання та початку роботи я зрештою працювала над обкладинками книг та малюнками, які іноді були такими ж маленькими, як сірникова коробка. Спочатку все складно; все незграбно та наївно. Це процес самонавчання, спостереження та роздумів, щоб удосконалюватися, адаптуватися та відповідати вимогам роботи. Навчання користуванню комп'ютером може зайняти кілька тижнів або місяців, але розуміння того, що є красивим, а що естетичним, не відбувається за одну ніч; це може зайняти все життя.

Дані в комп'ютері абсолютно однакові, але робота однієї людини краща, іншої — гірша. Таким чином, машини — це лише інструменти, прилади; рішення все ще залишається за людьми, з їхнім естетичним почуттям. У період субсидій, коли технологія друку була рудиментарною, дизайнери обкладинок або ілюстратори самі розділяли кольори, малюючи чорнилом на кальці, один колір на аркуш. Друкарня мала команду кваліфікованих граверів, які наклеювали малюнки на гравіювальні дошки та гравірували відповідно. Усі вони були плоскими поверхнями, тому вироби зазвичай були простими за формою та композицією, з обмеженою кількістю кольору.

Якийсь час під час створення обкладинок книг художники вирізали з журналів зображення, що відповідали змісту книги, та додавали текст. З моменту приєднання В'єтнаму до Бернської конвенції (конвенції про захист авторських прав), дизайн обкладинок книг вимагає дотримання міжнародних правил. Обкладинки книг стають дедалі більш спеціалізованими.

Особисто для мене майже 30 років у професії були процесом навчання, вдосконалення, відточування навичок та розвитку творчості. Цей процес розвивався з часом, зумовлений розвитком інструментів, технологій та матеріалів у видавничій галузі. Робота дизайнером обкладинок книг дозволяє мені зануритися в літературну атмосферу, отримати доступ до рукописів на ранній стадії та познайомитися з багатьма письменниками – джерело великого щастя. Зі зростанням досвіду, знань та майстерності в професії, це також означає, що людина старіє, втрачає досвід, а двері до прийняття нових та незнайомих ідей стають дедалі більш закритими та обмеженими. Це природний порядок речей.

Деякі обкладинки книг та газет намалював художник Нго Суан Хой. Фото: надано художником.

PV: На вашу думку, які критерії використовуються для оцінки «гарної» чи «гарної» обкладинки книги: візуальна естетика, глибина послання чи його інтеграція зі змістом твору?

Художниця Нго Сюань Кхой: Я вважаю, що гарна обкладинка книги — це не просто «візуально привабливо». Вона має бути красивою на багатьох рівнях.

Перший рівень – це візуальна естетика: композиція зображень і тексту має бути чіткою, кольори мають відображати дух і тон твору мистецтва, а текст має розглядатися як частина зображення, а не просто розміщений там заради самого зображення.

Другий рівень – це глибина послання. Гарна обкладинка книги не просто розповідає історію, а натякає на душу твору. Глядачеві потрібна лише секунда, щоб відчути атмосферу та головний дух книги. Я якось сказав у газеті: «Гарна обкладинка книги з красивими ілюстраціями може утримати увагу читача та привернути його до літературного твору».

І нарешті, є елемент гармонії. Гарна обкладинка, яка не відповідає змісту, все одно невдача. Мені подобається відчуття, коли читачі закінчують читати, повертаються до обкладинки та кажуть: «А, обкладинка весь цей час мені про це говорила». Це той момент, до якого прагне кожен професійний художник.

Чим більше технологій стає доступним, тим більш цінними стають мальовані від руки обкладинки книг.

PV: Як ви вважаєте, з якими найбільшими труднощами стикаються художники/ілюстратори обкладинок книг сьогодні?

Художник Нго Суан Кхой: Тиск великий, і кожного з них достатньо, щоб ті, хто працює в цій професії, дуже сильно «підтримували полум’я». Прогрес – це нагальне питання. Сучасний ринок видавничої справи досить складний; кількість випущених публікацій зменшується через те, що частка ринку розподіляється з іншими типами видань.

Конкуренція між видавництвами також робить гонку з часом ще більш запеклою. Деякі книги доставляються протягом кількох днів, а не тижнів. Це змушує ілюстраторів працювати майже в промисловому середовищі, через що їм дуже легко виснажити сили.

Фінансування — досить делікатне питання, і дуже мало художників відкрито його обговорюють. Поточні дизайнерські гонорари у В'єтнамі не відображають належним чином дослідження, ескізи та експерименти, пов'язані з дизайном обкладинки.

Ринкові тенденції також чинять тиск на митців. Тренди змінюються так само швидко, як і мода . Митці повинні як йти в ногу з трендами, так і зберігати власну ідентичність. Гонитва за трендами легко призводить до конформізму, тоді як застій вважається застарілим. Видавці надають пріоритет комерційному успіху, тоді як митці хочуть створювати мистецтво заради професійної честі. Тільки ті, хто працював у видавництвах, розуміють цей важкодоступний конфлікт.

Художник Нго Суан Кхой поруч зі своєю роботою. Фото: Надано художником.

PV: Чи помічали ви, що сучасні стилі обкладинок книг, як правило, дуже схожі, як показують деякі думки на форумах соціальних мереж? Якщо так, то чому це відбувається?

Художниця Нго Суан Кхой: Я думаю, що це справжнє явище, і не лише у В'єтнамі, а й у всьому світі. Чому так? Частково тому, що ринок працює. Бачачи, що чохол А добре продається, багато компаній хочуть чохли B, C... схожі, для безпеки.

Крім того, стислі терміни залишають художникам мало часу на дослідження унікальних ідей. Алгоритми соціальних мереж, такі як Pinterest, Instagram та Behance, надають пріоритет трендовим стилям, несвідомо впливаючи на професіоналів, що є ще однією причиною. Немає великої кількості професійних, спеціалізованих команд з дизайну обкладинок. Багато видавництв та книгарень замовляють роботи одного й того ж художника.

І зрештою, це тому, що етап генерування ідей не отримує належної компенсації. Коли в найважливішу частину не вкладаються кошти, фахівці змушені вдаватися до пошуку інформації в Інтернеті або покладатися на штучний інтелект.

PV: Що ви думаєте про те, що деякі видавці починають використовувати штучний інтелект для створення обкладинок книг та ілюстрацій замість того, щоб наймати художників? Чи вважаєте ви, що штучний інтелект може повністю замінити художників-людей у ​​дизайні обкладинок книг?

Художник Нго Суан Кхой: Використання штучного інтелекту видавцями – це неминуча тенденція, щось неминуче: це швидко, дешево і може миттєво генерувати десятки варіантів. Я не заперечую проти цього. Але штучний інтелект не може повністю замінити художників обкладинок книг. ШІ не читає твір, не розуміє стиль письма і не відчуває глибини літератури. ШІ також не може справді професійно обробляти типографіку та шрифти.

І найголовніше, ШІ не несе професійної відповідальності: він не має відповідальності за авторські права, не розуміє культурних кордонів і не має досвіду роботи з друком. ШІ замінить дешеву робочу силу та роботу в масовому виробництві. Але він не може замінити справжнього творчого митця – того, хто знає, як розповісти історію книги за допомогою візуальної мови.

Деякі ілюстрації до літературних творів, намальовані художником Нго Суан Хоєм. Фото: надано художником.

PV: З точки зору людини з багаторічним досвідом у цій галузі, з чим саме має труднощі або не може зробити ШІ в дизайні обкладинок книг? Чи вважаєте ви, що ШІ може стати інструментом допомоги художникам, а не загрозою?

Художниця Нго Суан Кхой: Я думаю, що найбільше обмеження ШІ полягає в тому, що він неживий, у нього немає емоцій, немає переживань. Він може створювати прекрасні образи, але не може створювати образи з душею. ШІ не розуміє смутку у вірші, він не розуміє культурної глибини країни, він не знає, як використовувати візуальні символи, щоб викликати враження, а не грубо ілюструвати.

На мою думку, штучний інтелект — це не загроза, а інструмент. У минулому, коли з'явилася фотографія, люди думали, що образотворче мистецтво приречене, але кожен вид мистецтва дедалі більше стверджував свою цінність завдяки своїй унікальній мові. Це як поява Photoshop; спочатку багато хто був насторожений, але зрештою всі ним користувалися. Художники, які знають, як поєднувати штучний інтелект, стануть сильнішими, а не слабшими. Штучний інтелект — це інструмент, супутник художника, а не супротивник. У міру того, як ми стаємо більш цивілізованими та технологічно розвиненими, вироби ручної роботи стають більш цінними та шанованими. Те саме стосується і розписаних вручну обкладинок книг.

PV: На вашу думку, яку роль відіграє обкладинка книги у формуванні емоцій та очікувань читачів ще до того, як вони відкриють першу сторінку? Розробляючи обкладинку для літературного твору, якому елементу ви зазвичай надаєте пріоритет: духу оригінального твору, особистим почуттям чи ринковим тенденціям?

Художниця Нго Суан Кхой: Обкладинка книги – це перший момент спілкування між твором і читачем. Вона формує початкові емоції, очікування щодо жанру і навіть тон книги. Гарна обкладинка викликає у читача бажання взяти її до рук; чудова обкладинка викликає бажання відкрити першу сторінку.

Розробляючи обкладинки для літературних творів, я завжди ставлю на перше місце три речі по порядку: дух оригінального твору – вловлювання духу та послання літературного твору, що викликає культурний контекст історії; особисті емоції – цей елемент часто привносить у митця сам літературний твір; статус автора, твір, життєвий досвід та особистий досвід резонують, створюючи натхнення; та привабливість для ринку – необхідна, але другорядна. Обкладинка, яка занадто орієнтована на ринок, втратить свою ідентичність, свій особистий підхід і швидко застаріє. Обкладинку, яка є суто художньою та ігнорує читача, може бути важко продати.

Завдання художника — підтримувати баланс між цими трьома елементами, подібно до ходьби по канату. І саме цей баланс створює неповторну красу ремесла.

Фотознімок:   Щиро дякуємо художнику Нго Суан Хою за те, що він поділився своїми чесними думками щодо цього важливого питання в галузі сучасної художньої творчості.

Джерело: https://baonghean.vn/hoa-si-ngo-xuan-khoi-ai-khong-phai-la-doi-thu-voi-hoa-si-10314906.html