«Студент» стає «предметом навчання», «відвідування зустрічі» стає «відвідування конференції»: Чи стане в'єтнамець елегантнішим?

Називаються «даними вчених», «науковими працями», але насправді є лише вступами до лекторів та академічними статтями. Академічна та адміністративна мова втрачає природність у в'єтнамській мові та дистанціює читача.

Якось випадково, відвідуючи інформаційну сторінку вітчизняного університету, я натрапив на такі фрази, як «дані вчених », «наукові праці», які насправді були лише вступами про викладачів та академічними статтями.

В інших місцях я бачив «дослідник» замість «дослідник», «навчальний проект» замість «навчальний план».

Формалізувати мову, щоб «похизуватися»?

Такі способи звернення звучать більш вишукано та офіційно, але вони також змушують мене замислитися.

Можливо, у сучасній в'єтнамській мові неважко розпізнати тенденцію: нам подобається використовувати слова, які звучать «вище», «красивіше», навіть якщо початкове значення залишається тим самим. «Стаття» стає «наукова робота», «дослідник» стає «дослідником», «навчальна програма» стає «навчальний проект»...

Ці пари слів не є хибними. Але вони розкривають щось цікаве, і також варте роздумів: чи існує тенденція формалізувати мову як спосіб вираження соціального статусу та знань?

Однак я все ще розумію, що існує природна різниця між повсякденною мовою і Академічна мова, або формальна мова, існує в будь-якій мові.

Кожна галузь потребує власної термінології для належного вираження концепцій у відповідних контекстах. Але проблема полягає в тому, що коли технічна мова широко використовується поза контекстом, вона вже не допомагає прояснити значення, а розмиває межу між знанням і формою.

Лінгвісти Едвард Сепір та його учень Бенджамін Лі Ворф висунули теорію, що мова не лише відображає, а й формує те, як ми бачимо світ . Іншими словами, ми не лише говоримо мовою, ми також мислимо нею.

Якщо наша в'єтнамська мова надає перевагу використанню «високих» та «урочистих» виразів, то це відображає точка зору деяких людей: розкіш, репутація та посада завжди є важливими показниками?

Ми називаємо дослідників «дослідники» замість «дослідники» не лише для того, щоб поважати їх, а й щоб вони звучали доречно. Так само, як ми воліємо використовувати «наукова робота» замість «стаття», «навчальний проект» замість «навчальної програми».

Ці слова не просто описують роботу, вони натякають на авторитет, статус та певну дистанцію між промовцем і слухачем.

Такий спосіб мовлення змінює не лише слова, а й те, як ми позиціонуємо себе. Це мовний стиль, який відображає культуру ієрархії, де в'єтнамці досі звикли судити за зовнішністю, «вишукано звучати», а не «казати правду».

Було б більш вдалим, якби звіт мав довгу назву: «Пропонування рішень для покращення можливостей самостійного навчання в контексті цифрової трансформації вищої освіти В'єтнаму» , а не просто «Як допомогти студентам краще навчатися за допомогою технологій» . Перше речення звучить «науково», але іноді воно затьмарює зміст.

Академізація та бюрократія змушують в'єтнамську мову втрачати свою природність та дистанціюватися від читачів.

Академічна та адміністративна мова змушує в'єтнамську мову втрачати свою природність та дистанціюватися від читачів.

Коли «студент» стає «той, хто навчається», або «ходіння на зустріч» перетворюється на «відвідування конференції для виконання ключових завдань», ми відчуваємо, як розрив між мовою та життям розширюється.

В'єтнамський стиль, замість того, щоб бути тонким інструментом вираження думок, перетворився на «костюм влади», який носять, щоб виглядати серйозніше та вагоміше.

Але, як попереджали Сепір і Ворф, мова формує мислення, і якщо ми звикли говорити лише «вищою» мовою, ми також можемо почати думати так, ніби всі прості речі є нижчими. Коли мова потужна, мислення також, ймовірно, буде потужним.

Мова — це дзеркало культури, але також інструмент для її зміни. Можливо, час озирнутися назад: що є справді «високого» у в'єтнамській мові?

Це високий рівень у манері мовлення чи у способі мислення? «Стаття» все ще може бути «науковою роботою», якщо вона приносить реальну цінність, а «дослідник» все ще заслуговує на повагу, якщо він працює з духом «дослідника».

Зрештою, мову не потрібно «вдосконалювати», щоб вона була цінною. Її просто потрібно використовувати у потрібний час, з правильним значенням та з правильним наміром мовця. Коли ми говоримо просто та чесно, в'єтнамська мова чи культура природним чином піднімаються на новий рівень.

Доктор ФАМ HOA HIEP

Джерело: https://tuoitre.vn/hoc-sinh-thanh-doi-tuong-hoc-di-hop-thanh-tham-du-hoi-nghi-tieng-viet-se-sang-hon-2025101615315289.htm